ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2006 р. | № 3/285/05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Кота О.В., Самусенко С.С., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ВАТ “Агроекспорт” |
на постанову | від 21.03.2006 р. Одеського апеляційного господарського суду |
у справі | № 3/285/05 |
за позовом | ТОВ “Астон Індастріал” |
до | ВАТ “Агроекспорт” |
про | стягнення 34 947 473,50 грн. |
зустрічний позов про | визнання договору недійсним |
за участю представників: |
від позивача | - Шепель Т.П., Ходаковська А.С. (09.08.2006 р.) |
від відповідача | - Алєксєєнко І.О., Левченко В.С. |
в судовому засіданні 09.08.2006 р. оголошувалась перерва
В С Т А Н О В И В:
В липні 2005 р. ТОВ “Астон Індастріал” звернулось до суду з позовом про стягнення з ВАТ “Агроекспорт” 34175024,30 грн. основної суми позики, 224712,50 грн. відсотків виходячи зі ставки 7,5% річних, 547736,70 грн. підвищених відсотків виходячи зі ставки 15% річних, а всього –34947473,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем грошових зобов’язань за укладеним сторонами договором позики (новація) від 10.05.2005 р.
ВАТ “Агроекспорт” в порядку ст. 60 ГПК України подало зустрічний позов про визнання договору позики (новація) від 10.05.2005 р. недійсним.
В обґрунтування вимог за зустрічним позовом ВАТ “Агроекспорт” посилалось на те, що: оспорюваний договір не скріплено печаткою ВАТ “Агроекспорт”, а тому порушені вимоги закону щодо письмової форми правочину (ст. ст. 203, 207, 208 ЦК України); положення оспорюваного договору встановлюють грошове зобов’язання ВАТ “Агроекспорт” в іноземній валюті, що є порушенням вимог законодавства (ст. 524 ЦК України, ст. ст. 189, 198 ГК України).
Інші підстави для визнання оспорюваного договору недійсним ВАТ “Агроекспорт” не наводило.
ТОВ “Астон Індастріал” проти задоволення вимог за зустрічним позовом заперечувало, посилаючись на те, що: відсутність печатки ВАТ “Агроекспорт” на договорі позики (новація) від 10.05.2005 р. не тягне наслідків визнання цього договору недійсним, оскільки сторонами додержана письмова форма правочину; відповідно до положень оспорюваного договору виконання грошового зобов’язання ВАТ “Агроекспорт” передбачене в національній валюті України (гривні).
В процесі розгляду справи, за наслідком подання заяви в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог за первісним позовом ТОВ “Астон Індастріал” просило суд стягнути з ВАТ “Агроекспорт” 34107484,71 грн., 218287,90 грн. відсотків виходячи із ставки 7,5% річних, 613934,72 грн. підвищених відсотків виходячи із ставки 15% річних, а всього –34939707,33 грн.
ВАТ “Агроекспорт” проти пред’явлених вимог за первісним позовом заперечувало, посилаючись при цьому на те, що ТОВ “Астон Індастріал” втратило право вимоги за договором позики (новація) від 10.05.2005 р., оскільки останнє перейшло до КП “Юр-Інформ” за наслідком укладення договору відступлення права вимоги від 12.08.2005 р. між ТОВ “Астон Індастріал” та КП “Юр-Інформ”.
Проти наявності заборгованості та її розміру ВАТ “Агроекспорт” не заперечувало.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.01.2006 р. (суддя Таранущенко О.Г.) первісний позов задоволено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ВАТ “Агроекспорт” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в первісному позові та про задоволення зустрічного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ВАТ “Агроекспорт” посилалось на те, що: ТОВ “Астон Індастріал” втратило право вимоги за договором позики (новація) від 10.05.2005 р., оскільки останнє перейшло до КП “Юр-Інформ” за наслідком укладення договору відступлення права вимоги від 12.08.2005 р. між ТОВ “Астон Індастріал” та КП “Юр-Інформ”; оспорюваний договір не скріплено печаткою ВАТ “Агроекспорт”, а тому порушені вимоги закону щодо письмової форми правочину (ст. ст. 203, 207, 208 ЦК України); положення оспорюваного договору встановлюють грошове зобов’язання ВАТ “Агроекспорт” в іноземній валюті, що є порушенням вимог законодавства (ст. 524 ЦК України, ст. ст. 189, 198 ГК України).
Інші підстави для визнання оспорюваного договору недійсним ВАТ “Агроекспорт” не наводило, проти наявності заборгованості та її розміру не заперечувало.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. (судді: Журавльов О.О., Тофан В.М., Михайлов М.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 26.01.2006 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ “Агроекспорт” без задоволення.
Не погоджуючись з постановою, ВАТ “Агроекспорт” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
ТОВ “Астон Індастріал” надало суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення та постанову залишити без змін.
ВАТ “Агроекспорт” надало суду доповнення до касаційної скарги та заяву про уточнення вимог, відповідно до якої просить рішення і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 10.05.2005 р. в м. Миколаєві, Україна, між ТОВ “Астон Індастріал” (цесіонарій) та компанією United Agro Industrial Ltd м. Валетта, Мальта (цедент) укладено договір уступки права вимоги (цесія), відповідно до умов якого цедент відступив ТОВ “Астон Індастріал” свої права за контрактами поставки № 011/FВ-04 від 26.06.2004 р., №019/FВ-04 від 14.07.2004 р., №018/FВ-04 від 14.07.2004 р., № 022/FВ-04 від 25.08.2004 р., №031/FW-04 від 10.09.2004 р., №014-2/FВ-04 від 06.07.2004 р., №029/FВ-04 від 04.10.2004 р., №028/FВ-04 від 01.10.2004 р., №034/FW-04 від 11.10.2004 р., що укладені між цедентом та ВАТ “Агроекспорт”, включаючи право вимоги від ВАТ “Агроекспорт” виплати заборгованості за Контрактами в сумі 6753957,37 доларів США. Сума заборгованості ВАТ “Агроекспорт” зафіксована також і в акті звірки заборгованості від 10.05.2005 р., який підписаний головою правління і головним бухгалтером ВАТ “Агроекспорт”.
Даний договір відповідає вимогам ст. 512 ЦК України, відповідно до положень якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За наслідком укладення договору уступки права вимоги (цесія) від 10.05.2005 р. ТОВ “Астон Індастріал” набув права сторони у зобов’язаннях, які йому були відступлені відповідно до умов договору, та набув права вимоги виконання грошового зобов’язання від ВАТ “Агроекспорт”.
В цей же день, 10.05.2005 р. між ВАТ “Агроекспорт” (позичальник) та ТОВ “Астон Індастріал” (позикодавець) укладено договір позики (новація), відповідно до умов якого ВАТ “Агроекспорт” визнало наявність боргу перед ТОВ “Астон Індастріал”, які випливають з укладеного між ТОВ “Астон Індастріал” та компанією United Agro Industrial Ltd договору уступки права вимоги (цесія) від 10.05.2005 р. в сумі 6753957,37 доларів США. Сторони домовились про заміну первісних зобов'язань, які існували між ними і виникли на підставі договору уступки права вимоги (цесії) від 10.05.2005 р. на позикові зобов'язання ВАТ “Агроекспорт” перед ТОВ “Астон Індастріал”.
Відповідно до п. 1.6 договору позики (новація) ВАТ “Агроекспорт” зобов'язалось повернути 100 % суми позики та передбачені договором проценти на суму позики в строк до 10.06.2005 р. включно.
Вказаний договір відповідає вимогам ст. 1053 ЦК України, відповідно до положень якої за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням, а також вимогам ч. 2 ст. 604 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
За таких обставин, суди дійшли вірних висновків про те, що з моменту укладення договору позики (новація) від 10.05.2005 р. зобов'язання сторін, які випливають із договору цесії припинились, а отже, до правовідносин сторін слід застосовувати положення договору позики (новації).
Як встановлено судами, за договором позики (новація) від 10.05.2005 р. ВАТ “Агроекспорт” зобов’язалось повернути ТОВ “Астон Індастріал” 100 % суми позики та передбачені договором проценти на суму позики в строк до 10.06.2005 р. включно.
Відповідно до п. 1.5 договору, повернення суми позики і процентів здійснюється первісним відповідачем у гривнях, по офіційному курсу долара США на момент оплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок первісного позивача або іншій особі, попередньо призначеній первісним позивачем.
Судами досліджено, що у матеріалах справи відсутні докази виконання первісним відповідачем свого обов'язку за договором позики (новація). Такі докази первісний відповідач не надав і до апеляційного господарського суду.
Викладене свідчить про порушення ВАТ “Агроекспорт” своїх грошових зобов'язань в порушення умов договору позики (новація) та вимог ст. ст. 525, 526, 1049 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
В договорі позики (новація) від 10.05.2005 р. сторони передбачили, що проценти на суму позики визначаються із розрахунку 7,5 % річних і нараховуються з моменту підписання договору і до моменту зарахування суми позики на розрахунковий рахунок позикодавця (п. 1.7). У разі неповернення ВАТ “Агроекспорт” суми позики і процентів у встановлений строк, на суму позики нараховуються підвищені проценти із розрахунку 15 % річних, починаючи з 11.06.2005 р. (п. 1.9).
З урахуванням викладеного, висновки суддів про правомірність вимог за первісним позовом відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Приймаючи постанову в цій частині апеляційний господарський суд правомірно врахував наявність укладеної КП “Юр-Інформ” та ТОВ “Астон Індастріал” угоди від 15.12.2005 р., якою розірвано договір уступки права вимоги від 12.08.2005 р. за взаємною згодою сторів, у зв’язку з чим суд підставно спростував заперечення ВАТ “Агроекспорт” проти первісного позову, які наводились ним в суді першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до положень ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі, а згідно норми ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Враховуючи, що закон не передбачає такої підстави для настання юридичних наслідків у вигляді визнання правочину недійсним як відсутність печатки юридичної особи на укладеному договорі, а ВАТ “Агроекспорт” в процесі розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не заперечувало факт підписання договору позики (новація) уповноваженими особами ВАТ “Агроекспорт”, суди дійшли правомірних висновків про додержання сторонами письмової форми правочину.
Проаналізувавши п. 1.5 договору позики (новація) від 10.05.2005 р. суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що ВАТ “Агроекспорт” зобов’язалось перед ТОВ “Астон Індастріал” сплатити суму позики та відсотків у грошовій одиниці України (гривні), грошовий еквівалент якої визначений в іноземній валюті.
В силу ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Водночас, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
З урахуванням викладеного, суди підставно спростували необґрунтовані твердження відповідача про наявність підстав для визнання договору позики (новація) від 10.05.2005 р. недійсним, на які ВАТ “Агроекспорт” посилалось в процесі розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, правомірно задоволено первісний позов, обґрунтовано відмовлено у задоволенні зустрічного позову.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
В силу ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, посилання оскаржувача в суді касаційної інстанції на нові обставини справи, на які він не посилався в процесі розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. ст. 1115, 1117 ГПК України.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ “Агроекспорт” залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. у справі № 3/285/05 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: О. Кот
С. Самусенко