Справа № 2-186/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

           08 вересня 2010 року Семенівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Гнипа О. І.,

при секретарі Бородіній В. В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Семенівка Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 подала до Семенівського районного суду Чернігівської області позов до відповідача ОСОБА_2 , у якому просила суд: стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки заробітку відповідача щомісячно, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання до суду позову і до повноліття дитини; стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з дня подання до суду позову і до досягнення сином ОСОБА_3 трьох років, тобто до 25 грудня 2011 року. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 у позові зазначила про те, що 19 лютого 2008 року вона зареєструвала з відповідачем шлюб. Під час шлюбу у них народився син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згодом шлюб було розірвано. Дитина проживає разом з позивачем і знаходиться на її утриманні, проте відповідач достатньої матеріальної допомоги не надає.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю та пояснила суду про те, що, на її думку, є всі дані для задоволення її позову.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав частково, зокрема, визнав повністю позовну вимогу щодо необхідності стягнення з нього аліментів на утримання дитини у розмірі, запропонованому позивачем, а позовну вимогу про стягнення з нього аліментів на утримання колишньої дружини не визнав повністю, та пояснив суду про те, що він глибоко переконаний у відсутності підстав для стягнення аліментів на утримання позивача.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали цивільної справи, убачає за необхідне позов задовольнити частково за наступних обставин.

Відповідно до даних письмових доказів судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 лютого 2008 року, що підтверджується відомостями копії свідоцтва про шлюб (а.с. 4). 25 грудня 2008 року відповідач народила сина ОСОБА_3 і в актовому записі про народження цієї дитини №04 та у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1, що складені відділом реєстрації актів цивільного стану Семенівського районного управління юстиції Чернігівської області 13 січня 2009 року, як батько записаний відповідач. Про це свідчать дані копії свідоцтва про народження зазначеної дитини (а.с. 2). Шлюб між сторонами на даний час розірвано, на що вказують відомості копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 24 березня 2010 року (а.с. 3). Малолітній ОСОБА_3 на даний час проживає разом з позивачем, що доводиться даними довідки з виконавчого комітету Семенівської міської ради Чернігівської області (а.с. 7). Відповідач є працездатним, обіймає посаду в державній установі і може надавати позивачеві матеріальну допомогу, на що вказують відомості довідки про доходи відповідача (а.с. 19).

Сторонами не надано суду доказів про те, що між ними існує домовленість (договір) щодо сплати аліментів на утримання дитини та позивача.

За змістом ч. 2 ст. 18 Сімейного кодексу України суд застосовує способи захисту прав та інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

При відсутності у даній справі домовленості між сторонами про добровільну сплату аліментів суд керується вимогами закону, а саме тим, що згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а відповідно до ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини, до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища і від розірвання шлюбу, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

За таких умов обидві позовні вимоги про стягнення аліментів як на утримання дитини, так і на утримання позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які мають бути стягнені з відповідача на користь позивача на утримання дитини, суд вважає, що заявлена частка є цілком відповідаючою обставинам справи з урахуванням вимог ст. ст. 182, 183 Сімейного кодексу України. Крім цього, визначений позивачем розмір аліментів на утримання дитини відовідачем визнається.

В той же час суд вважає завищеним позивачем розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання колишньої дружини, оскільки такий розмір не співвідноситься з сутністю вимог ч. 4 ст. 84 Сімейного кодексу України, з якої вбачається, що суд має ураховувати величину можливості колишнього чоловіка надавати матеріальну допомогу, котра у контексті встановлених судом обставин справи не є дуже великою.

Таким чином суд убачає за потрібне першу позовну вимогу щодо аліментів на утримання дитини задовольнити повністю із застосуванням стягнення з відповідача 1/4 частки його заробітку, а другу позовну вимогу стосовно аліментів на утримання позивача задовольнити частково зі зменшенням заявленої до стягнення частки доходу відповідача з 1/4 до 1/8.

Ухвалюючи рішення на користь позивача, суд відхиляє доводи відповідача, висловлені у судовому засіданні із приводу невизнання позовної вимоги відносно сплати аліментів на утримання позивача, через те, що такі розуміння відповідача зовсім не спростовують положень ст. 84 Сімейного кодексу України про право дружини на утримання у разі проживання з нею дитини.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви, тобто з 12 липня 2010 року, і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/8 частки його заробітку (доходу), починаючи з дня подачі позовної заяви, тобто з 12 липня 2010 року, і до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років, тобто до 25 грудня 2011 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

  Від сплати державного мита за подачу позову і розгляд цивільної справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі п. 18 ст. 4 Декрету Міністрів Кабінету Міністрів України «Про державне мито» – звільнити.

В решті позову – відмовити.

    Рішення в частині стягнення аліментів допускається до негайного виконання у межах сум платежів за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Семенівський районний суд Чернігівської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                   О. І. Гнип