ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2010 року                                    Справа №  16/95-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Лисенко О.М. (доповідач)    

суддів: Пруднікова В.В., Науменка І.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, нотаріально-посвідчена довіреність № 401 від 12.02.2010 року,  представник;

від відповідача: представник у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Жовті Води на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 08.07.2010р. у справі № 16/95-10

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Жовті Води

до: закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ

про визнання незаконною та недійсною односторонню зміну умов кредитної угоди від 11.05.2007 року № 7008 та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Жовті Води звернулась в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ з урахуванням уточнених позовних вимог про визнання незаконною та недійсною односторонню зміну ЗАТ КБ “ПриватБанк” умов кредитної угоди від 11.05.2007 року № 7008 щодо підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом з 18% до 30% річних з 01.02.2009 року та зобов`язання ЗАТ КБ “ПриватБанк” починаючи з 01.02.2009 року здійснювати нарахування відсотків по договорам про видачу траншів № 7008-10 від 14.05.2007 року і № 7008-11 від 21.12.2007 року у розмірах, які встановлено графіками погашення у Додатках № 1 від 14.05.2007 року й 21.12.2007 року відповідно до вказаних договорів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року по справі № 16/95-10 (суддя Загинайко Т.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на наступні обставини.

Судом невірно застосована ст..654 Цивільного кодексу України щодо висновку про те, що зміна розміру процентів має бути узгоджена сторонами та закріплена на рівні додаткової угоди до кредитного договору.

Позивач не отримав письмового повідомлення про зміну відсоткової ставки. Як наслідок не врахована внутрішня воля позивача при вчиненні такого правочину (ч.1 ст.215, ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України).

На думку скаржника суд необґрунтовано вважає, що підвищення відсоткової ставки не відповідає поняттю правочину.

Судом не звернуто увагу на той факт, що підвищення відсоткової ставки відбулося з 01.02.2009 року, коли діяла заборона на вчинення такого правочину.

Судом зроблено невірний висновок про те, що умовами договорів не передбачено обов`язку банку щодо нарахування відсотків.

Відповідач відзив на позов не надав, представник у судове засіданя не з`явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі 11.05.2007 року укладено кредитну угоду № 7008 (далі- Угода), відповідно до пункту 1.1 якого предметом даної Угоди є загальні умови та порядок надання банком, у рамках програми мікрокредитування, кредиту позичальнику. Кредит надається при наявності вільних коштів. Надання коштів здійснюється окремими частинами –Траншами кредиту (Транш-визначена сума коштів, обговорена в договорі про видачу Траншу, надана в рамках кредитної угоди), сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, оговорену п. 1.2 даної Угоди.

Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу Траншу, на термін і на умовах, передбачених у даній Угоді, а також у договорі про видачу Траншу.

Умови видачі –сума кожної частини, термін по кожному Траншу кредиту оформляється окремим договором про видачу Траншу при кожній видачі частини кредиту. Кожний договір про видачу Траншу є  невід`ємною частиною даної Угоди.

Позичальник зобов`язується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною Угодою і договорами про видачу Траншів у повному обсязі.

Пунктом 4.1 вказаної Угоди сторони передбачили відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 18 % річних.

Пунктом 2.3.1 Угоди сторони узгодили, що Банк має право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому Банк за 20 днів до вступу в силу зміненої відсоткової ставки направляє Позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки, що містить Графік(и) погашення кредиту, відсотків і винагороди (Додаток № 1 до договорів про видачу Траншів), розрахований з урахуванням нової відсоткової ставки.

На виконання умов вказаної Угоди сторони уклади договори про видачу траншів № 7008-10 від 14.05.2007 року та № 7008-11 від 21.12.2007 року та відповідно Додатки № 1 до них (графіки погашення кредитів, відсотків і винагороди) від 14.05.2007 року і 21.12.2007 року.

Як на підставу визнати незаконною та недійсною односторонню зміну ЗАТ КБ “ПриватБанк” умов кредитної угоди від 11.05.2007 року № 7008 щодо підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом з 18% до 30% річних з 01.02.2009 року позивач посилається на приписи ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України та вказує, що при вчиненні такого правочину не врахована його внутрішня воля. Також позивач зазначає, що з 09.01.2009 року вступив в силу Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” № 661-VІ від 12.12.2008 року, яким було доповнено Цивільний кодекс України статтею 10561, а також внесені зміни в ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як зазначено вище, пунктом 2.3.1 Угоди банку надано право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

Вказана умова включена до Угоди за взаємною згодою сторін та кореспондується із вищенаведеними нормами та надає право банку при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку за користування кредитом.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

В узгодженому сторонами пункті 2.3.1 Угоди сторони обумовили, що Банк за 20 днів до вступу в силу зміненої відсоткової ставки направляє Позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки, що містить Графік(и) погашення кредиту, відсотків і винагороди (Додаток № 1 до договорів про видачу Траншів), розрахований з урахуванням нової відсоткової ставки.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, згідно з якою зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, із правового аналізу вказаної норми та п. 2.3.1 Угоди, можна зробити висновок, що в даному випадку, внесення до договору змін в частині збільшення процентної ставки шляхом додаткового письмового узгодження сторонами не потребується (договором  передбачено направлення позичальнику письмового повідомлення за 20 днів до вступу в силу зміненої відсоткової ставки).

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” № 661-VІ від 12.12.2008 року, яким було доповнено Цивільний кодекс України статтею 10561, а також внесені зміни в ст.. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” щодо заборони збільшення встановленого договором розміру відсоткової ставки в односторонньому порядку, набрав чинності з 09.01.2009 року.

Так, частиною 3 статті 10561 Цивільного кодексу України встановлено, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Частина 4 статті 55 “Про банки та банківську діяльність” передбачає, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те що передбачена пунктом 2.3.1 умова Угоди про право відповідача збільшувати в односторонньому порядку розмір відсоткової ставки за користування кредитом, попередивши позичальника письмово за двадцять днів, є нікчемною з 09.01.2009 року.

При цьому судова колегія зауважує на наступне.

Належних доказів повідомлення позивача про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом у встановленому пунктом 2.3.1 Угоди порядку до 09.01.2009 року відповідачем не надано. Наданий позивачем в якості доказу направлення позивачу повідомлення про зміну відсоткової ставки за Угодою лист від 08.01.2009 року № 9526027 адресований ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, в якому повідомляється про зміну відсоткової ставки до 30% за кредитним договором від 24.12.2007 року № 7008 (а.с.35-36), в той час коли правовідносини між сторонами по справі склалися за Кредитною угодою від 11.05.2007 року № 7008, а позичальником за вказаною Угодою є фізична особа-підприємець ОСОБА_2, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12-14).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (частина перша статті 216 ЦК України), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (частина друга статті 215 ЦК України) та оспорювані (частина третя статті 215 ЦК України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі (стаття 236 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.12 листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 року № 01-08/369 та п.20 листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 законом не виключається можливість вирішення судом спорів про визнання нікчемних правочинів недійсними, в тому числі, якщо сторони виконали його умови повністю або в певній частині.

З огляду на викладене вище і те, що з 01.02.2009 року відповідач збільшив позивачу відсоткову ставку за Угодою до 30% річних (а.с.21), судова колегія вважає, що позовні вимоги про визнання недійсною односторонньої зміни ЗАТ КБ “ПриватБанк” умов кредитної угоди від 11.05.2007 року № 7008 щодо підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом з 18% до 30% річних з 01.02.2009 року підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в цій частині.

Доводи скаржника про те, що умовами договорів передбачений обов`язок банку щодо нарахування відсотків, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються текстами Угоди та Договорів.

Як передбачено пунктами 4.1, 4.2 Договорів про видачу траншів № 7008-10 від 14.05.2007 року та № 7008-11 від 21.12.2007 року, позичальник сплачує відсотки в розмірі 18% річних; сплата відсотків за користування кредитом здійснюється відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, наведеному в Додатку № 1 до вказаних Договорів.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про зобов`язання ЗАТ КБ “ПриватБанк” починаючи з 01.02.2009 року здійснювати нарахування відсотків по договорам про видачу траншів № 7008-10 від 14.05.2007 року і № 7008-11 від 21.12.2007 року у розмірах, які встановлено графіками погашення у Додатках № 1 від 14.05.2007 року й 21.12.2007 року відповідно до вказаних договорів, судова колегія вважає такими, що не підлягають задоволенню.

За наведених обставин, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року по справі № 16/95-10 підлягає частковому скасуванню.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на сторони відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Жовті Води –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2010 року по справі № 16/95-10 –частково скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсною односторонню зміну закритим акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ умов кредитної угоди від 11.05.2007 року № 7008 щодо підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом з 18% до 30% річних з 01.02.2009 року.

Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Жовті Води 42,50 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Жовті Води 21,25 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                               О.М.Лисенко   

Суддя                                                                                     В.В.Прудніков

Суддя                                                                                     І.М.Науменко

Повний текст постанови підписаний 23.09.2010 року