ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2010 року Справа № 7/132-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чохи Л.В. (доповідача),
суддів: Чимбар Л.О, Тищик І.В.
при секретарі судового засідання: Прудніковій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Серова Є.Г. представник, довіреність №12/10 від 18.01.10;
від відповідача: Єфа Л.М. представник, довіреність №б/н від 14.06.10;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2010р. у справі №7/132-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, м. Запоріжжя
до селянського (фермерського) господарства “Скорук А.В.”, смт. Томаківка Дніпропетровської області
про стягнення 236 632 грн. 67 коп. та визнання недійсним доповнення до договору,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до селянського (фермерського) господарства “Скорук А.В.” з позовом про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов’язань у сумі 221 012, 13 грн. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач несвоєчасно виконав умови договору по оплаті поставленого йому товару на суму 300 000 грн, в зв’язку з чим просив стягнути індексацію ціни товару у сумі 151 428, 57 грн, штраф у сумі 19 500 грн, пеню у сумі 17 852, 05 грн. і 3% річних у сумі 2 231, 51 грн. (а. с. 2 –8 т. 1)
06.08.2009 року позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути замість 3% річних у сумі 2 231, 51 грн. –24 % річних у сумі 17 852, 05 грн.
(а. с. 59 –60 т. 1)
Селянське (фермерське) господарство “Скорук А.В.” позов не визнало з тих мотивів, що доповненням від 09.11.2007 року до договору поставки сторони обумовили перенесення строків оплати до отримання запасних частин.
(а. с. 33 –35)
02.02.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” звернулося з позовом про визнання недійсним доповнення від 09.11.2007 року до договору поставки №071107 КП від 07.11.2007 року в зв’язку з підписом його неуповноваженою особою.(а. с. 2 –5 т.3)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2010 року (суддя Коваль Л.А.) в позові відмовлено з мотивів недоведеності заключення доповнення до договору в порушення закону. На підставі вимог вказаного доповнення до договору строк оплати поставленого товару не настав. (а. с. 24 –26 т. 4)
Ухвалою Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 16.04.2010 року за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” порушено апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2010 року. (а. с. 28 т. 4)
Апеляційна скарга мотивується неправильним застосуванням норм процесуального права та неповним дослідженням матеріалів справи, зокрема:
- судом не прийнято до уваги встановлений експертом факт про те, що доповнення від 09.11.2007 року до договору складено після 30.07.2008 року;
- не погодившись з висновком експертизи суд повинен був призначити додаткову судову експертизу. (а. с. 30 –32 т. 4)
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
07.11.2007р. товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", як постачальник, та селянське (фермерське) господарство "Скорук А.В.", як покупець, уклали договір поставки № 071107КП, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця причіпний оприскувач CAFFINI, ціна якого з урахуванням ПДВ становить
300 000, 00 грн, а покупець - прийняти та оплатити товар.
08.11.2007р. за актом приймання-передачі товару позивач передав, а відповідач прийняв обумовлений договором товар. В акті приймання-передачі товару відповідач вказав на недоліки прийнятого товару: видавлена кришка нижньої штанги –2 шт., основна штанга потерта та з іржею.
Згідно з пунктом 4.1. договору у разі збільшення на дату оплати офіційного курсу євро до гривні, встановленого НБУ, від його курсу на дату укладення договору, покупець оплачує постачальнику проіндексовану суму ціни товару.
Відповідно до пункту 4.2 договору покупець зобов’язався оплатити постачальнику ціну товару в українських гривнях в строк до 01.11.2008р.
09.11.2007р. позивач та відповідач уклали доповнення до договору, якими внесли зміни до договору. Відповідно до змісту доповнення постачальник зобов’язується поставити покупцю запасні частини належної якості та комплектності, необхідні для заміни пошкоджених та непридатних для роботи, та усунути неполадки товару, що оформлюється відповідним двохстороннім актом. Строк оплати товару, вказаний в пункті 4.2. договору, відкладається на строк виконання постачальником зазначених зобов’язань. Також, у зв’язку з поставкою покупцю некомплектного та неякісного товару з вини постачальника, постачальник та покупець дійшли згоди про те, що оплата товару покупцем здійснюється в гривні по ціні, вказаній у пункті 4.1. договору, в загальній сумі 300 000, 00 грн, яка є остаточною та такою, що не підлягає зміні чи індексації.
Доповнення до договору підписані з боку позивача генеральним директором позивача ОСОБА_1, що діяв на підставі статуту. 09.11.2007р. генеральним директором позивача був ОСОБА_1., що не заперечується позивачем.
За поставлений товар відповідач розрахувався двома платежами:
18.12.2008р. - 150 000, 00 грн;
17.03.2009р. - 150 000, 00 грн.
Позивач вважає, що доповнення до договору підписані ОСОБА_1. після того, як його звільнено з посади генерального директора, тому просить визнати доповнення до договору недійсним.
Згідно частин 1 і 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до висновку судового експерта по технічному дослідженні документів від 17.12.2009 року встановити, відповідає чи ні дата, що вказана у доповненні до договору від 07.11.2007 року, даті нанесення відтиску печатки товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез”, а також в який період часу нанесений цей відтиск печатки на наданому доповненні до договору не надається можливим.
Відтиск печатки селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В." на доповненні до договору поставки від 07.11.2007р, датованого 09.11.2007р, збігається за стійкими часовими ознаками кліше з відтисками на документах, датованих з 30.07.2008р. по 10.06.2009р, виявлені збіжні ознаки свідчать про нанесення цього відтиску на наданому доповненні до договору поставки після 30.07.2008р.
Але, як пояснив представник відповідача, печатка на його примірнику була дійсно проставлена пізніше, не в день заключення додаткової угоди.
Згідно з частиною 1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, позивачем не доведені підстави для визнання спірної додаткової угоди недійсною .
Оскільки, відповідно до доповнення до договору сторони погодили, що вартість товару 300 000, 00 грн. є остаточною та такою, що не підлягає зміні та індексації, а строк оплати товару, вказаний в пункті 4.2. договору, а саме: до 01.11.2008р., відкладається на строк виконання позивачем зобов’язань по поставці відповідачу запасних частин належної якості та комплектності, необхідних для заміни пошкоджених та непридатних, позивач не надав доказів передачі відповідачу цих запасних частин, то і відсутні підстави стверджувати про наявність боргу відповідача за поставлений товар, розрахованого з урахуванням індексації ціни товару в залежності від курсу євро до гривні на дату оплати, про прострочення відповідачем зобов’язання по оплаті товару та наявність підстав для застосуванню до відповідача відповідальності, передбаченої пунктами 5.1, 5.2. договору, статті 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2010 року про відмову в задоволенні позову є законним.
Керуючись вимогами статей 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” залишити без задоволення, а рішення господарського суду господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2010р. у справі №7/132-09 –без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.В. Чоха
Судді: Л.О.Чимбар
І.В. Тищик
Постанова складена та підписана 20.09.2010р.