ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2010 року 15:43 Справа № 2а-5285/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Жучковій Н.С., за участю представників позивача Кіргож Т.П., представника відповідача Дяченко Ю.Т., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя
про визнання протиправним та скасування акту № 199 від 25.05.2010 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов’язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Невіс» (далі – позивач або ТОВ «Невіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі – відповідач або ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (далі – ПДВ), викладене в акті № 199 від 26.05.2010, зобов’язати відповідача відновити запис щодо платника податку ТОВ «Невіс» в реєстрі платників податку на додану вартість. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що зазначена відповідачем в акті № 199 від 26.05.2010 нормативна підстава для постановлення оскаржуваного рішення, а саме п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачає анулювання свідоцтва платника ПДВ з причини «встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість – постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов’язання», а посилання відповідача на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р є безпідставними, оскільки воно втратило чинність до прийняття оскаржуваного рішення на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.05.2010 №1071-р.
У судовому засіданні представник позивача уточнив другу позовну вимогу. Просить суд відмінити анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Невіс».
Відповідачем подані заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких відповідач позов не визнав, зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ є п. «в» п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість». Вказує, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя при звірці показників податкової звітності по ТОВ «Невіс» за результатами автоматизованого співставлення встановлено факти декларування податкових зобов’язань менше, ніж податкового кредиту за березень – травень 2010 року, і тому у відповідача були всі підстави, передбачені законодавством для винесення акту про анулювання реєстрації платника ПДВ. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у запереченнях. Вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ТОВ «Невіс» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 238540008288), що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №11701271 від 27.10.1998.
26.05.2010 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя складено Акт № 199, в якому прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість – ТОВ «Невіс».
Листом від 05.07.2010 Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Запоріжжя повідомила позивача про те, що зазначені в акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість дати, а саме: про анулювання реєстрації, складання акта та затвердження акта датовані 26.05.2010 вважати 25.05.2010.
Суд приймає до уваги вказаний лист.
16.07.2010 позивач звернувся до відповідача з клопотанням надати примірник акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та повідомити про підстави та належні докази, що стали наслідком анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
На адресу позивача зазначений акт надійшов 16.07.2010.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оформлене актом № 199 від 25.05.2010, ТОВ «Невіс» звернулося до суду.
Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість регулюється «Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429 (далі – «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»).
Відповідно до п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо:
а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в ст.6 та ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру (п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»).
Як вбачається з акту № 199 від 25.05.2010 та пояснень представника відповідача, анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість було здійснено на підставі п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», а саме: органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість – постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».
Судом з’ясовано, що на час проведення анулювання реєстрації позивача були відсутні обставини визначені п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивач не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.
Посилання ж відповідача на те, що підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, були положення п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» не містить такої підстави для скасування реєстрації як встановлення органом державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов`язання.
Дослідивши документи, надані сторонами суд дійшов висновку, що відповідач викривляє зміст п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» помилково вважаючи, що частина тексту «або з будь-яких інших причин» надає можливість застосовувати Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» та анулювати Свідоцтво платника ПДВ.
Конструкція п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині «або з будь-яких інших причин» не дає підстав для застосування Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість». Суд вважає, що законодавець мав на увазі «будь-які інші причини», з яких суб`єкт господарювання отримує пільги або звільняється від сплати податку на додану вартість.
Згідно п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: «особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин». Тобто, відповідач, при прийнятті рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Невіс» не використовував повний текст вищевказаної норми.
Більш того, підстави до анулювання реєстрації платника ПДВ, викладені у п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» зовсім не стосується Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» і не можуть застосовуватись у даному конкретному випадку до ТОВ «Невіс».
Крім того, п.п.25.2.1 п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б» - «ґ» пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):
- Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);
- судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);
- документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);
- інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);
- судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);
- Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);
- документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»).
В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою №6-ПДВ (Додаток №5 до «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість») передбачено обов`язкове заповнення графи – «документ, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ», але відповідачем не зазначено в акті жодного підтверджуючого документа, на підставі якого може прийматися рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Також при складанні Акту № 199 від 25.05.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «НЕВІС» відповідач посилався на розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість».
У ст.117 Конституції України зазначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч.3 ст.55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
Згідно з п.5 Указу Президента України від 10.06.1997 № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах.
Таким чином, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.05.2010 №1071-р «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1120» набрало чинності 19.05.2010.
Отже, відповідач в Акті № 199 від 25.05.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Невіс» послався на нормативно-правовий акт, який втратив чинність.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у судовому засіданні не надано доказів в обґрунтування застосування п.п. «в» п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач по справі не довів правомірність своїх дій щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість – ТОВ «Невіс», тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п.п. 25.4 п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 160, 163 КАС України; ст.117 Конституції України; п. п. «в» п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»; ч.3 ст.55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»; Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.05.2010 №1071-р «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1120»; п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя - Акт № 199 від 25.05.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс».
Відмінити анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Невіс» здійснене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі Акту №199 від 25.05.2010.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя (підпис) О.О.Прасов
Постанову виготовлено в повному обсязі 21.08.2010.