Справа № 22ц-4122/2010 р. Головуючий у першій інстанції
Категорія – цивільна Коверзнєв В.А.
Доповідач – Лазоренко М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 вересня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого: судді Бойко О.В.,
суддів: Лазоренка М.І., Демченко Л.М.
при секретарі: Костюк Ю.Г.
з участю: відповідача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и в:
У лютому ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і просила стягнути з відповідача борг в сумі 30 000 грн., 870 грн. інфляційних за час прострочення суми боргу, 118 грн. – 3% річних від простроченої суми боргу, 5 000грн у відшкодування моральної шкоди та 2 500 грн. за користування послугами адвоката.
Свої позовні вимоги ОСОБА_7 обґрунтовувала тим, що 21.12.2008р. дала ОСОБА_5 гроші в борг в сумі 30 000 грн., що підтверджується розпискою. Вказану суму відповідачка зобов’язувалась повернути 31.12.2008р.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2010 року позов ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в розмірі 30 988 грн. та 339,88 грн. у відшкодування понесених судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду 1 інстанції скасувати, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в позові.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що надана суду розписка не є допустимим доказом у справі, так як не відповідає вимогам ч. 2 ст. 1047 ЦК України – у розписці відсутня особа позикодавця, яка є істотною умовою договору позики. ОСОБА_5 зазначає, що дану розписку вона не надавала і грошей від ОСОБА_7 не отримувала.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_7 суд 1 інстанції виходив з того, що розпискою відповідача від 21.12.208 року підтверджується факт отримання нею в борг грошової суми (30 000грн.) та строк її повернення (31.12.2008р.), що свідчить про укладення між сторонами договору позики. Відповідачка грошове зобов’язання не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість 30 000 грн., і тому згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов’язана сплатити суму боргу з рахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Проте апеляційний суд не може погодитись з наведеним висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1049 ЦК позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Наданий суду оригінал розписки від 21.12.2008 року не дає змоги встановити, що саме від ОСОБА_7 відповідачка отримала гроші в сумі 30 000 грн., а тому зазначена розписка не може бути визнана допустимим доказом, який підтверджує позовні вимоги.
Також не є належним доказом отримання відповідачем від ОСОБА_7 позики заява відповідача про перегляд заочного рішення (а.с.39), оскільки зазначена заява ніяким чином не підтверджує отримання відповідачем грошей від позивача.
Відповідач в судовому засіданні заперечувала, що надавала ОСОБА_7 розписку і, що отримувала від неї будь-які грошові кошти. Появу розписки відповідач пов’язувала з виявленою нестачею коштів у магазині, де вона раніше працювала, директором якого є позивач ОСОБА_7.
Позивач дані доводи не спростував.
Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави вважати, що між сторонами був укладений договір позики, що позивачка передала відповідачці грошові кошти, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 слід відмовити за їх недоведеністю.
Керуючись ст.ст.1046, 1047, 1049,1050 ЦК України ст. ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317,319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 червня 2010 року – скасувати.
Відмовити ОСОБА_7 у задоволенні її позову до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу та моральної шкоди.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: Судді: