Апеляційний суд Кіровоградської області

________________________________________________________________________________

Справа № 22 -4356 2010року                                                    Головуючий 1 інстанції Льон  С.М.

Категорія  37                                                                                         Доповідач  Чорнобривець О.С.

УХВАЛА                

Іменем  України

14 вересня  2010 року      колегія суддів судової палати в цивільних справах  апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

суддів  -    головуючої         Белінської І.М.

              Гайсюка О.В .

                                        Чорнобривець О.С.

при секретареві                Ткач І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_3  на рішення  Ленінського районного суду  м.Кіровограда  17 грудня 2009 року, -

          встановила :

 У  серпні  2006 року  ОСОБА_3 звернулася в суд  з позовом до  ОСОБА_4 про визнання заповіту частково недійсним  та визнання права власності на Ѕ частину  спадкового  майна. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_5, після його смерті відкрилася спадщина на  майно: квартиру АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ 2101, гараж в кооперативі „Дружба”, грошовий вклад на суму 52000грн. Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, дізналася, що за  заповітом батька,  складеним 12.12.2005року,   все майно належить відповідачу по справі. Їй відомо, що за рік до смерті батька складав інший заповіт, яким  частину майна  заповів відповідачу, а частину їй. Посилаючись на те, що  з грудня 2005року батько проживав у відповідача по справі у м. Донецьк, й, хворіючи  онкологічним захворюванням, гіпертонією, атеросклерозом, на час складання заповіту  знаходився у стані психічного розладу  й не міг давати оцінку своїм діям. Просить визнати  заповіт частково недійсним  та визнати за нею право власності на 1/2 частину спадкового майна.

       Рішенням  Ленінського районного суду  м.Кіровограда  17 грудня 2009 року у задоволені  позову відмовлено.  

       В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить  рішення суду  скасувати, справу направити на новий  розгляд. Зазначено про те, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

       Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, підстави для задоволення апеляційної скарги  відсутні.

       Судом  правильно встановлено і матеріалами справи підтверджується, що  сторони  у справі є спадкоємцями  померлого ОСОБА_5, у  визначений законом строк ними  були  вчинені дії щодо прийняття спадщини.

       Вирішуючи справу суд  керувався ст.1254 ЦК України  і виходив з того, що  заповідачу  належить  право у будь-який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт, внести зміни до заповіту.

Заповітом від 1.02.2005року  батько  сторін заповідав позивачці частину спірного майна, а саме, гараж  в кооперативі „Дружба”,  12.12.2005року  склав новий заповіт,  за яким все належне йому майно заповів відповідачу по справі.

Колегія суддів судів погоджується з висновком суду першої інстанції  щодо відсутності  доказів того, що під час складання заповіту 12.12.2005року заповідач перебував у стані  психічного розладу, не  усвідомлював значення своїх дій і  тому складений ним заповіт не відповідає його внутрішньої воли, тому висновок суду про відмову в задоволенні позову за  наведеними обставинами є обґрунтованим.    

Судом з’ясовано, що обидва заповіти посвідчені державним нотаріусом  Кіровоградського нотаріального округу, яка в судовому засіданні суду першої інстанції  підтвердила адекватність  заповідача, розуміння ним своїх  дій,  оскільки під час укладення заповітів  висловлював  їй свою думку  щодо вчиненого,  особисто читав та підписував заповіт. Лікарем  Кіровоградського  обласного госпіталю ветеранів ВВВ підтверджено,  що в умовах стаціонарного лікування ОСОБА_5  у вересні-жовтні 2005року,  необхідності  у психіатричної допомоги  не потребував.  

Оглянутим  в судовому засіданні  апеляційного суду  оригіналом медичної картки ОСОБА_5, підтверджується, що  12.12.2005року, тобто в день складання заповіту,  він був оглянутий дільничним  лікарем ОСОБА_6 й  нею зроблено запис про задоволений стан хворого, його покращення. Доказів того, що ОСОБА_5 звертався за допомогою до лікарів-психіатрів, або йому було рекомендована консультація  лікаря-психолога, в матеріалах справи немає. Підтверджуються наведені обставини висновком посмертної судово-медичної експертизи, відповідно  до якого ОСОБА_5 за своїм психічним станом міг розуміти значення своїх дій  і розумно керувати ними.

Наведеним підтверджується, що правочин  вчинено з додержанням вимог необхідних для його чинності,  у суду першої інстанції не було підстав для задоволення  позову.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213,214 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду,  тому відповідно до ст.308 ЦПК України  апеляційна скарга має бути відхилена, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 30З, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

       Апеляційну скаргу ОСОБА_3   відхилити.

       Рішення  Ленінського районного суду  м.Кіровограда  17 грудня 2009 року залишити без змін.

       Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуюча:    

Судді: