ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

30 серпня 2006 р.

№ 4/534

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Подоляк О.А.

суддів :

Гоголь Т.Г., Добролюбової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ “Арка-1” ЛТД

на  постанову

від 30.05.2006 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 4/534

за  позовом

ТОВ “Арка-1” ЛТД (надалі –Товариство)

до	Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Печерськжитло”

про	визнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача

-  Аманжолов Д.Ю.

від відповідача

-  Богомаз А.К.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2006 р. (суддя Борисенко І.І.), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. (судді: Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.), на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 21.03.1997 р. між Державним комунальним підприємством житлового господарства Старокиївського району м. Києва (орендодавець) та Товариством (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 36188 (надалі –Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації № 475 від 12.12.1996 р. та ордеру № 627 передав, а орендар прийняв в орендне користування нежиле приміщення на другому поверсі загальною площею 75,8 м2, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Ш. Руставелі, 18-Б.

Згідно із додатком № 7 до рішення Київської міської ради від 27.12.2001 р. № 208/1642 “Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва” нежитловий будинок № 18А по вул. Ш. Руставелі в м. Києві був переданий до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва.

На виконання даного рішення був складений акт приймання-передачі нежилого будинку № 18А по вул. Ш. Руставелі в м. Києві загальною площею 222,8 м2 з комунальної власності територіальної громади Старокиївського району у комунальну власність територіальної громади Печерського району м. Києва.

Згідно із п. 3.2.1 статуту відповідача, затвердженого розпорядженням голови Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 01.02.2002 р. №122, одним із основних видів діяльності відповідача є господарське управління комунальним майном, переданим в оперативне управління чи у повне господарське відання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 р. у справі № 3/141 за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва “Печерськжитло” до Товариства про розірвання Договору оренди було встановлено, що відповідно до листа-відповіді № 13281 від 06.04.2004 р. Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна будинок № 18 по вул. Ш. Руставелі, який передано до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва, розташований по вул. Ш. Руставелі, 18 літ. А.

В постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2005 р. у справі № 3/141, якою залишена без змін постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 р., встановлено, що нежитлове приміщення, яке орендувало Товариство за Договором оренди, є комунальним майном територіальної громади Печерського району м. Києва, а будівля по вул. Ш. Руставелі, 18-Б, прирівняна до будівлі по вул. Ш. Руставелі, 18-А.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 59 ЦК УРСР (“Момент, з якого угода вважається недійсною”) угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ст. 236 ЦК України (“Момент недійсності правочину”) нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Товариство звернулось до суду з позовом про визнання Договору оренди недійсним в липні 2005 р.

Водночас, рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2005 р. у справі № 3/141, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2005 р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2005 р., Договір оренди було розірвано та виселено Товариство із займаних приміщень. Рішення суду виконане.

Виносячи ухвалу та приймаючи постанову суди виходили з того, що договір оренди може бути визнано недійсним лише на майбутнє, а оскільки оспорюваний договір розірвано в судовому порядку і він не існує на момент розгляду справи, провадження у справі підлягає припиненню у зв’язку із відсутністю предмета спору.

Вказані висновки судів відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “Арка-1” ЛТД залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. у справі № 4/534 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                  О. Подоляк   

С у д д і:                                                                                     Т. Гоголь

                                                                                                    Т. Добролюбова