ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року < Текст > Справа № 2а-5563/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Жучковій Н.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3,
до Управління Пенсійного фонду України в Веселівському районі Запорізької області
про визнання нечинною Вимоги про сплату боргу від 05.05.2010 по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3 або позивач) звернувся із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Веселівському районі Запорізької області (далі УПФУ в Веселівському районі Запорізької області), у якому позивач просить суд визнати незаконною та скасувати з моменту прийняття вимогу про сплату боргу №Ф–22 від 05.05.2010 УПФУ в Веселівському районі Запорізької області про необхідність сплати ФОП ОСОБА_3 недоїмки зі страхових внесків у розмірі 544 грн. 28 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підставою для донарахування відповідачем суми боргу (недоїмки) зі страхових внесків були норми Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 366 «Про сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування». Вказує, що зазначена Постанова Кабінету Міністрів України була визнана незаконною та скасована з моменту прийняття Постановою окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-4456/09/2670. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 зазначене судове рішення залишено без змін. Крім того зазначає, що дію вказаної постанови було зупинено Указом президента України від 02.11.2009 № 890/2009 та вона втратила чинність згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2010 № 278. У зв’язку із цим позивач вважає, що нарахування страхових внесків згідно з вищевказаною постановою не має під собою законних підстав, а вимога відповідача про сплату недоїмки зі страхових внесків є незаконною та підлягає скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні на позові наполягав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав. В письмових запереченнях від 21.08.2010 за вих. № 1993/08 посилається на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 366 від 14.04.2009 фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, починаючи з травня 2009 зобов’язані були сплачувати до Пенсійного фонду страхові внески, щомісячний розмір яких, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, не може становити менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу. Вказує, що ФОП ОСОБА_3 25.02.2010 подано до УПФУ в Веселівському районі Запорізької області звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2009, яким самостійно визначено фіксований розмір страхових внесків за 2009 в сумі 544 грн. 28 коп. На підставі даних звітів про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2009, занесених до картки особового рахунку страхувальника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, УПФУ в Веселівському районі Запорізької області сформовано вимогу про сплату боргу від 05.05.2010 № Ф-22 на суму боргу в розмірі 544 грн. 28 коп. На підставі викладеного, відповідач вважає, що дії УПФУ в Веселівському районі Запорізької області при формуванні вимоги №Ф–22 від 05.05.2010 про сплату боргу здійснені на підставі документів наданих до управління безпосередньо самим позивачем, в межах наданих управлінню повноважень, а тому відповідають вимогам чинного законодавства. У зв’язку із цим, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Вислухавши пояснення сторін, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом з’ясовано, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області як фізична особа-підприємець 01.03.2007, номер запису НОМЕР_2, про що свідчить Свідоцтво № НОМЕР_3. Позивач є платником єдиного податку згідно з Свідоцтвом № НОМЕР_4.
05.05.2010 УПФУ в Веселівському районі Запорізької області прийнята вимога №Ф– 22, згідно з якою станом на 05.05.2010 за ФОП ОСОБА_3 рахується заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 544 грн. 28 коп., яку підприємець має сплатити в десятиденний строк з дня одержання вимоги.
Вважаючи дії УПФУ в Веселівському районі Запорізької області неправомірними, а вимогу №Ф–22 від 05.05.2010 про сплату недоїмки незаконною, позивач звернувся до суду.
Пунктом 1 ч.1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), придбали спеціальний торговий патент, на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно з п. 1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону є платниками страхових внесків і зобов'язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески.
25.02.2010 позивачем до Управління Пенсійного фонду України в Веселівському районі Запорізької області поданий Звіт про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2009, в якому зазначено - відповідно до п.4 ч. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлений фіксований розмір страхових внесків - за травень 2009 в сумі 207 грн. 50 коп., за червень 2009 у сумі 207 грн. 50 коп., за червень, серпень, вересень 2009 по 209 грн. 16 коп., за жовтень 2009 у сумі 215 грн. 80 коп., за листопад та грудень 2009 в сумі 71 грн. 40 коп. Фактично позивачем сплачено 571 грн. 20 коп. (по 71 грн. 40 коп. - щомісяця).
Відповідно до п.п. 4 п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом, у фіксованому розмірі.
Такий фіксований розмір сплати фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності внесків до Пенсійного фонду України встановлено Указом Президента України від 03.07.98 N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». (далі Указ N 727/98). Відповідно до абз. 2 ч. 7 п. 2 Указу N 727/98, з суми єдиного податку, який сплачується фізичною особою - суб'єктом малого підприємництва, відділення Державного казначейства України перераховують до Пенсійного фонду України 42 проценти від суми єдиного податку.
Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, визначення сум страхових внесків для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які сплачують єдиний податок здійснюється на підставі даних річних розрахунків про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків, отриманих від фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, яки обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів.
Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 14 .04.2009 № 366 «Про сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до Постанови Кабінет Міністрів України № 366 від 14.04.2009 «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування» (набрала чинності з 01.05.2009 ) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб'єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Сума страхового внеску визначається самостійно фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності як для себе, так і зазначених членів його сім’ї. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менш як один мінімальний розмір страхового внеску за кожну особу та не більш як один розмір страхового внеску, обчисленого в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 4456/09/2670 Постанову Кабінету Міністрів України від 14.04.2009 № 366 визнано незаконною та скасовано з моменту її прийняття. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 зазначене судове рішення залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Як зазначено у ч.5 ст.254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуальних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим законом, зокрема, визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлені Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3 позовні вимоги до Управління Пенсійного фонду України в Веселівському районі Запорізької області про визнання незаконною та скасування Вимоги про сплату боргу № Ф- 22 від 05.05.2010 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України; ст.ст.5, 11,14,18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.2 Указу Президента України від 03.07.98 N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», п.5.3 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати нечинною Вимогу Управління Пенсійного фонду України в Веселівському районі Запорізької області про сплату боргу від 05.05.2010 № Ф - 22 по внесках на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на суму 544 грн. 28 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову виготовлено в повному обсязі 30.08.2010.
Суддя О.О. Прасов