ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2010 року 12-12 Справа № 2а-4944/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Жучковій Н.С., за участю прокурора Маркова І.О., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за заявою Прокурора м. Енергодара Запорізької області
до Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції
про визнання протиправними дії, скасування Постанови від 04.12.2008 ВП № 8376410 і відновлення виконавчого провадження,
ВСТАНОВИВ :
До Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернувся Прокурор м.Енергодара Запорізької області до Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції про визнання дій при винесенні постанови від 04.12.2008 ВП №8376410 протиправними, скасування зазначеної постанови та відновлення виконавчого провадження, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що проведеною прокуратурою перевіркою встановлено, що в провадженні відповідача на виконанні перебував виконавчий лист №1-177 від 18.07.2008, виданий на підставі вироку Енергодарського міського суду Запорізької області від 02.07.2008 про конфіскацію майна засудженого ОСОБА_1, призначеного останньому, як додаткову міру покарання за скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.307 КК України. Зазначений лист перебував на виконанні в провадженні державного виконавця ВДВС Енергодарського міського управління юстиції. 04.12.2008 державним виконавцем ВДВС Енергодарського міського управління юстиції винесена постанова про повернення стягувачеві виконавчого листа на підставі п.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» – у зв'язку з відсутністю майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення. Прокурор вважає, що державним виконавцем не вжито всіх заходів щодо повного виконання рішення суду – не здійснено всіх дій щодо виявлення майна, у зв’язку з чим 20.05.2010 принесений протест, який 04.06.2010 відхилений відповідачем.
У судовому засіданні прокурор позов підтримав, просив його задовольнити.
В судове засідання представник відповідача не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вислухавши прокурора, розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Діяльність органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та «Інструкції про проведення виконавчих дій», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за №865/4158 (далі – «Інструкція про проведення виконавчих дій»).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Відповідно до п.1.5 «Інструкції про проведення виконавчих дій» державний виконавець уживає заходів примусового виконання, якщо боржник не виконує добровільно рішення у встановлений виконавцем строк відповідно до статті 24 Закону. Заходами примусового виконання рішень зокрема є: звернення стягнення на грошові кошти боржника; звернення стягнення на інші види майна боржника.
Згідно з п.5.1.1. «Інструкції про проведення виконавчих дій», звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, в провадженні відповідача на виконанні перебував виконавчий лист №1-177 від 18.07.2008, виданий на підставі вироку Енергодарського міського суду від 02.07.2008 про конфіскацію майна засудженого ОСОБА_1
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області від 04.12.2008 ВП №8376410 на підставі п.2 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з відсутністю майна у боржника, на яке може бути звернуто стягнення, зазначений виконавчий лист повернуто до суду без виконання.
Як встановлено прокурорською перевіркою, державним виконавцем відповідача не вжиті заходи щодо виявлення земельної ділянки у боржника.
Відповідно до п.5 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону України «Про виконавче провадження»), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.
Згідно з абзацом 7 п. 4.11.1 «Інструкції про проведення виконавчих дій», виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місце знаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.
Відповідно до п. 4.11.2 «Інструкції про проведення виконавчих дій», про наявність обставин, зазначених у абзацах третьому - сьомому пункту 4.11.1 цієї Інструкції, державний виконавець складає акт.
Акт має бути перевірений начальником відповідного органу державної виконавчої служби на предмет правильності вказаних у ньому відомостей, у т. ч., чи вжиті державним виконавцем усі необхідні заходи щодо розшуку майна боржника, правильності оформлення опису й оцінки майна з залученням до цього сторін або їх представників, його схоронності на день складання акта тощо. У разі потреби при такій перевірці може бути викликаний і опитаний стягувач, чи немає в нього відомостей щодо наявності в боржника майна, не виявленого державним виконавцем при проведенні опису.
У разі встановлення перевіркою неповноти проведених виконавчих дій, з метою повного виконання рішення, начальник органу державної виконавчої служби дає письмову вказівку державному виконавцю про вжиття додаткових заходів для розшуку майна боржника і його реалізації. Така вказівка приєднується до матеріалів виконавчого провадження.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що державним виконавцем відповідача при примусовому виконанні не було здійснено усіх вичерпних, передбачених Законом дій щодо встановлення майна чи коштів на які може бути звернене стягнення.
Відповідачем не надано суду доказів щодо вжиття державним виконавцем усіх необхідних заходів щодо розшуку майна боржник, у зв’язку з чим суд вважає, що позовні вимоги прокурора щодо визнання дій при винесенні постанови від 04.12.2008 ВП №8376410 протиправними, скасування зазначеної постанови – підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги щодо відновлення виконавчого провадження не підлягають задоволенню, оскільки вони є передчасними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником або керівником вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постанови начальника або керівника вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальника відповідного органу державної виконавчої служби.
Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копія якої не пізніше наступного дня надсилається до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Таким чином, можливість відновлення виконавчого провадження у зазначених випадках відноситься до компетенції державного виконавця, і звернення з зазначеними позовними вимогами можливо лише у тому випадку, коли він не виконає зазначені норми закону.
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 98-100, 158-163, 167, 181 КАС України; ст.ст. 3-5, 24, 40, 41 «Про виконавче провадження»; «Інструкцією про порядок вчинення виконавчих дій», затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 за № 865/4158, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції при винесені постанови від 04.12.2008 ВП №8376410 про повернення стягувачеві виконавчого листа №1-177 від 18.07.2008.
Скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції від 04.12.2008 ВП №8376410 про повернення стягувачеві виконавчого листа №1-177 від 18.07.2008.
В іншій частині позову - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя (підпис) О.О.Прасов