У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - Даніла Н.М.,
- М’ясоєдової Т.М.,
при секретарі - Комаренко М. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 08.10.2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 17.02.2009 року, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені частково та стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 12395 грн. 00 коп. Також з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стягнуто по 5000 грн. Судом вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 09.09.2009 року, за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 роз’яснено рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 08.10.2007 року, відповідно до якої, кожний з стягувачів має право вимагати виконання, а кожний з боржників повинен виконати обов’язок у рівній частині.
В обґрунтування апеляційної скарги, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалу місцевого суду та постановити нову, якою роз’яснити рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 08.10.2007 року, зазначивши про солідарне стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 грошової суми у відшкодування моральної і матеріальної шкоди та виплату стягнутих сум ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках. Зазначають, що при роз’ясненні рішення, суд помилково послався на вимоги ст. 540 ЦК України, оскільки обов’язок відшкодування шкоди виник у відповідачів не з договірних правовідносин, а тому, при вирішенні питання суду необхідно було керуватись ст. 1190 ЦК України. Окрім того, суд не вирішив питання в частині роз’яснення рішення щодо сум, які підлягають сплаті кожному з стягувачів.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Роз’яснюючи рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 08.10.2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 221 ч. 1 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також того, що рішення суду не виконане і строк, протягом якого рішення може бути пред’явлено до примусового виконання, не закінчився.
Також місцевий суд виходив з того, що шлюб між відповідачами розірваний до виникнення зобов’язання, а постановами державного виконавця відділу ДВС Сакського міськрайонного управління юстиції АР Крим від 30.07.2009 року у відкритті провадження з примусового виконання рішення суду відмовлено з посиланням на те, що у виконавчих листах, де зазначено два боржника та два стягувача, не зазначено, яка сума підлягає стягненню з кожного із боржників; того, що відповідно до ст. 540 ЦК України, кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний з боржників повинен виконати обов’язок в рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
З такими висновками місцевого суду не погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені з порушенням норм процесуального права.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 шкоду заподіяно внаслідок протиправних дій відповідачів, які спричинили пожежу, при ухваленні рішення від 08.10.2007 року, суд посилався на вимоги ст. 1166, 1167 ЦК України.
Статтею 1190 ЦК України, яка є спеціальною по відношенню до ст. 540 ЦК України, передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Враховуючи, що така вимога ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заявлялася, при роз’ясненні рішення суд повинен був керуватися вимогами ст. 1190 ч. 1 ЦК України щодо відповідальності ОСОБА_5.
Окрім того, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України), в межах позовних вимог, Сакський міськрайонний суд АР Крим у своєму рішенні зазначив про стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 майнової шкоди у розмірі 12395 грн. 00 коп., оскільки саме з такими – солідарними вимогами в частині відшкодування майнової шкоди, звернулися до суду позивачі ОСОБА_3.
Порядок виконання таких вимог визначений ст. 542 ЦК України, яка, відповідно до ст. 509, 11 ч. 2 п. 3 ЦК України, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Роз’яснюючи рішення суду в частині сум, що підлягають стягненню у відшкодування моральної шкоди та посилаючись в обґрунтування своїх висновків на розірвання шлюбу між відповідачами, місцевий суд фактично змінивши зміст судового рішення.
За таких підстав, враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а питання про роз’яснення рішення суду, відповідно до ст. 221 ч. 1 ЦПК України, віднесено до виключної компетенції суду, який його ухвалив, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2009 року скасувати, а питання про роз’яснення рішення передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 312 ч. 1 п. 3, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 09 вересня 2009 року скасувати.
Питання про роз’яснення рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 08.10.2007 року передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: