У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді   - Даніла Н.М.,

суддів                        -  М'ясоєдової Т.М.,

 - ОСОБА_1,

при секретарі             - Комаренко М.А.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 15 січня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 15 січня 2010 року позовні вимоги ПАТ  „Дочірній банк Сбербанку Росії” задоволені частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2, на користь ПАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії” заборгованість за кредитним договором в сумі 1283189,95 грн. В решті позову відмовлено. Судом вирішено питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просять скасувати рішення суду, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Зазначають, що суд не врахував, що підстави дострокового виконання зобов’язання обмежені ст.ст. 530, 531 ЦК України та п. 8.2 кредитного договору, а тому на позичальника можливо було покласти обов’язок лише щодо сплати суми, зазначеної в графіку платежів. У порушення вимог ст.ст. 524, 533 ЦК України, грошове зобов’язання виражено та виконане в доларах США, судом не враховані розрахунки відповідачів. Також суд не постановив мотивовану ухвалу про відмову в прийнятті зустрічного позову або залишення його без руху.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ПАТ„Дочірній банк Сбербанку Росії”, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.04.2008 року між ЗАТ „Банк НРБ”, правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 06-В/08/16/ФО/П, відповідно до якого банк надав позичальникові кредит в сумі 145000 доларів США.

25.12.2008 року між банком та кредитором укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої змінений графік повернення заборгованості, а позичальник прийняв на себе зобов’язання надати додаткове забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором.

У забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх обов’язків за кредитним договором, 08.04.2008 року між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладені договори поруки, зареєстровані за реєстром відповідно за №№ 1967 та 1968. Згідно з п. 2.1 зазначених договорів, порукою забезпечуються зобов’язання боржника, що випливають з кредитного договору № 06-В/08/16/ФО/П від 08.04.2008 року, зокрема: повернути кредит, сплатити проценти та штрафі санкції.

ОСОБА_2 допустив прострочення виконання обов’язку за кредитним договором, не здійснюючи погашення чергових платежів, у зв’язку з чим 06.03.2009 року йому вручено повідомлення-вимогу банку № 91/8/30-21 від 05.03.2009 року про погашення кредиту за кредитним договором в повному обсязі.

Встановлений строк погашення заборгованості сплинув 04.04.2009 року.

Поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали вимоги банку 19.05.2009 року та 28.05.2009 року відповідно, проте взяті на себе зобов’язання, не виконали.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи в з того, що відповідно до п. 8.2 кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, в тому числі у разі несплати в строки, визначені кредитним договором, частини кредиту та процентів за його користування, а позичальник, відповідно до п. 8.4 кредитного договору, у разі отримання від банку письмової вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості, зобов’язаний здійснити усі платежі на користь банку в строк не пізніше 30 календарних днів з дня отримання такого повідомлення, а також того, що на спірні правовідносини розповсюджується дія ст. 1050 ч. 2 ЦК України, відповідно до якої, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позичку частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів та вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язані визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким, чином суд правильно виходив з розрахунків заборгованості, наданих позивачем за курсом долара США на день ухвалення судового рішення, а доводи апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального права при укладенні договору та визначені суми, що підлягає стягненню з відповідачів, є необґрунтованими.

Також не є підставою для скасування судового рішення і порушення порядку прийняття до спільного розгляду зустрічного позову, оскільки, як пояснила у судовому засіданні представник відповідача, після залишення зазначеного позову без руху, він був повернений відповідачеві.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заявлених в суді першої інстанції.

Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 15 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного суду України.

Судді: