Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Даніла Н.М.,
суддів - М'ясоєдової Т.М.,
- Сінані О.М.,
при секретарі - Комаренко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 11.01.2010 року позов ПАТ ВТБ Банк задоволений частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ ВТБ Банк заборгованість за кредитним договором № 57-03-07 від 01.03.2007 року в розмірі 3237,86 доларів США, що склало 25923 грн. 93 коп., 259 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні решти позову відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ ВТБ Банк, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить змінити рішення суду в частині відмови у позові, задовольнивши позовні вимоги в частині звернення стягнення на заставлене нерухоме майно відповідно до іпотечного договору. Зазначає, що судом не застосовані до спірних правовідносин вимоги ст.ст. 589, 590 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 7, 12, 33 ЗУ „Про іпотеку”.
В частині задоволення позовних вимог та розміру стягнутої грошової суми, рішення місцевого суду не оскаржується.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ПАТ ВТБ Банк, яка підтримала апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.03.2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ ВТБ Банк укладений кредитний договір № 57-03-07, відповідно до якого ПАТ ВТБ Банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 6000 доларів США на споживчі цілі, а остання зобов’язалася повернути кредит у строк до 01.03.2012 року.
У забезпечення виконання кредитного договору між позивачем та відповідачкою укладений іпотечний договір від 02.03.2007 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачці, та яку сторони оцінили в 12000 доларів США, що на день підписання договору становило 60600 грн. Відповідно до п. 10.2 договору, за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, включаючи сплату кредиту, плати за користування кредитом, неустойки, комісії, витрати, пов’язані з пред’явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет іпотеки, збитки, завдані порушенням основного зобов’язання та/або цього договору іпотеки.
Станом на 21.09.2009 року сума заборгованості перед позивачем склала 3237,86 доларів США, що еквівалентно 25923 грн. 93коп.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині звернення стягнення на заставлене нерухоме майно відповідно до іпотечного договору, місцевий суд виходив з того, що відповідачка протягом 2007-2009 року належним чином виконувала кредитний договір, заборгованість почала виникати лише з лютого 2009 року, а кінцевим строком повернення кредиту є 01.03.2012 року. Також позивачем недоведена неможливість погашення відповідачкою суми заборгованості в розмірі 25923 грн. 93 коп.
З такими висновками місцевого суду не погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Так, відповідно до ст. 215 ч. 1 п. 2 ЦПК України, описова частина рішення повинна містити, окрім іншого, назву статті, її частину, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу.
У порушення зазначеної норми Закону, рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 11 січня 2010 року таких відомостей, в обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог, не містить.
Згідно з ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 590 ч. 1 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні вимоги містяться і в ст.ст. 7, 12, 33 ЗУ „Про іпотеку”.
Проте зазначені вимоги Закону суд першої інстанції до правовідносин, що виникли між сторонами, не застосував, що відповідно до ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 309 ч. 1 п. 4, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 січня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк 25923 грн. 93 коп. заборгованості за кредитним договором № 57-03-07 від 01.03.2007 року шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 20,9 кв.м., відповідно до Іпотечного договору від 02.03.2007 року, посвідченого 02.03.2007 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_3
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк 129 грн. 62 коп. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1065 грн. 24 коп. витрат, пов’язаних з публікацією в пресі оголошень про виклик відповідачів, а всього 1314 грн. 86 коп. судових витрат, понесених Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк при розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді: