ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" вересня 2010 р. Справа № 2a-2628/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Пікович Л.Р.
за участю: представника позивача - Федьківа В.В., відповідача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76000
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення коштів, отриманих без законних підстав в сумі 871,50 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція в м.Івано-Франківську звернулась до суду із адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих без законних підстав в сумі 871,50 грн. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про архітектурну діяльність», Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1396 від 05.12.2007року здійснювалась господарська діяльність, а саме капітальний ремонт без ліцензії. Вважає дохід одержаний фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 таким, що одержаний без установлених законом підстав, а тому підлягає стягненню в дохід держави.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Суду пояснив, що за результатами проведеної податковим органом перевірки фінансово-господарської діяльності приватного підприємця ОСОБА_2, встановлено, що згідно укладеного договору підряду №б/н від 16.07.2007року між ГУДКУ в Івано-Франківській області та відповідачем, останнім було здійснено капітальний ремонт на об’єкті замовника на загальну суму 871,50 грн. У відповідності до Закону України «Про архітектурну діяльність», Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1396 від 05 грудня 2007року, Примірного переліку робіт провадження господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури, затвердженого наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції №112 від 16.07.2008 року господарська діяльність, пов’язана із створенням об’єктів архітектури, підлягає ліцензуванню. Зазначив, що роботи з капітального ремонту здійснювались відповідачем без ліцензії. Також пояснив суду, що у відповідності до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові служби в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані ДПІ мають право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення в дохід держави коштів одержаних ними за угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав. Таким чином, вважають, що дохід одержаний відповідачем за період без ліцензійної діяльності підлягає стягненню в дохід держави.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили. Просили в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.
На підставі направлення №00010489 від 10.06.2010року працівниками ДПІ в м.Івано-Франківську проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності підприємця ОСОБА_2 за період з 01.04.2007року по 11.06.2010року. За результатами перевірки складено акт №10864/17-312735901511 від 15 червня 2010року, яким задокументовано факт здійснення відповідачем господарської діяльності на підставі договору підряду №б/н від 16.07.2007року між ГУДКУ в Івано-Франківській області та відповідачем, зокрема, на підставі вказаного договору проведено капітальний ремонт на об’єкті «ГУДКУ в Івано-Франківській області», за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Дністровська,14. Вказані роботи здійснювались в липні 2007року.
У відповідності до ст.17 Закону України «Про архітектурну діяльність» господарська діяльність, пов'язана із здійсненням будівельних робіт, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.
Таким чином, перевіркою встановлено здійснення відповідачем господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню без наявності такої ліцензії.
Щодо позовних вимог про стягнення в дохід держави коштів в сумі 871,50 грн., як таких, що отримані без законних підстав слід вказати наступне.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем за серпень 2007року одержано дохід за надані послуги та виконані роботи на підставі договору підряду №б/н від 16.07.2007року, укладеного між ГУДКУ в Івано-Франківській області та ОСОБА_2, актів приймання виконаних робіт форми КБ-2В та довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Таким чином, правочин, вчинений ГУДКУ в Івано-Франківській області та ПП ОСОБА_2 без відповідного дозволу (ліцензії) на момент судового розгляду є правомірним, оскільки недійсність таких правочинів прямо не встановлена законом, доказів визнання його судом недійсним позивачем не надано.
Враховуючи наведене, суд вважає, необґрунтованим твердження позивача щодо відсутності підстав одержання відповідачем коштів в розмірі 871,50грн. оскільки такою підставою є відповідний договір.
Крім цього, відповідно до преамбули Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», цей закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Реалізацію державної політики у сфері ліцензування здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноважені виконавчі органи Рад, уповноважені проводити ліцензування певних видів господарської діяльності.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють органи виконавчої влади, на які згідно із законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Цією ж статтею встановлено, що державні контролюючі органи та органи місцевого самоврядування у разі виявлення порушень ліцензійних умов зобов'язані повідомити про ці порушення орган ліцензування.
Відповідальність за порушення норм закону у сфері ліцензування визначена ст. 22 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», зокрема до суб'єктів господарювання за провадження діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Рішення про стягнення штрафів приймається органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензії.
Відповідно до п.3 Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. N 1396 ліцензування будівельної діяльності та контроль за додержанням ліцензійних умов здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами. Не оспорюючи право органу податкової служби проводити перевірку господарської діяльності платника податку за наявністю ліцензій на провадження такої діяльності, слід вказати, що за фактами виявлення безліцензійної діяльності податковий орган повинен повідомити уповноважений орган, для належного реагування, що, як вбачається з акту перевірки, і було зроблено ДПІ в м. Івано-Франківську.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, перелік яких визначено ст.239 цього Кодексу. Однією із видів цих санкцій є вилучення прибутку (доходу). Проте, відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України – прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом. Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми. Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.
Таким чином, перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються відповідні фінансові санкції в даному випадку повинні бути визначені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини. Крім цього, необхідно звернути увагу ДПІ в м.Івано-Франківську на те, що спеціальне законодавство не встановлює відповідальності у вигляді вилучення доходу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 22.09.2010 року.