ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2006 р. | № 1/119 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Гоголь Т.Г., Добролюбової Т.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ “Кепітал Енерго Систем” |
на постанову | від 21.06.2006 р. Донецького апеляційного господарського суду |
у справі | № 1/119 |
за позовом | ТОВ “Кепітал Енерго Систем” |
до | ТОВ “Літ-Дон” |
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача | Зміївська ТЕС |
про | стягнення 292876,52 грн. |
за участю представників: |
від позивача | - Могильницький М.С. |
від відповідача | - Павлова І.М. |
від третьої особи | - Мучак І.В. |
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2006 р. ТОВ “Кепітал Енерго Систем” звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ “Літ-Дон” 292876,52 грн. заборгованості за договором на постачання вугільної продукції № 2812/05-1 від 28.12.2005 р. із додатковими угодами до нього з мотивів неналежного виконання відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого вугілля.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.05.2006 р. (суддя Азарова З.П.) позов задоволено з підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2006 р. (судді: Мирошниченко С.В., Гуреєв Ю.М., Скакун О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2006 р. скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, ТОВ “Кепітал Енерго Систем” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.12.2005 р. між ТОВ “Літ-Дон” (покупець) та ТОВ “Кепітал Енерго Систем” (постачальник) укладено договір на постачання вугільної продукції № 2812/05-1 (надалі –Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити продукцію (вугілля), кількість, марку, ціну, якісні характеристики, якої визначаються додат ками до договору; відповідач зобов’язався оплатити вартість поставленого вугілля. Умовами договору сторони визначили порядок, строки поставки, порядок приймання вугілля за кількістю та якістю, порядок розра хунків, відповідальність сторін за несвоєчасне виконання зобов'язань та строк дії договору. В пункті 1.2 Договору сторони передбачили, що кількість, марка, період та обсяги поставки, базові характеристики якості, ціни, вартості вугілля, яке поставляється за Договором, видобувник, вантажовідправник та вантажоодержувач вугілля наводяться у додатках до Договору, які є його невід’ємною частиною.
Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого господарського суду та про відмову в позові суд апеляційної інстанції послався на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.
Проте, з наведеною мотивацією погодитись не можна.
Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 197 ГК України господарське зобов'язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, в додатковій угоді № 2 до Договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах FCA, що означає –поставка товару здійснюється шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці, із застереженнями, що містяться в Договорі.
Відповідно до п. 2.11 Договору датою відвантаження вважається дата приймання партії вугілля залізницею для перевезення. Згідно п. 2.4 Договору вугілля, що поставляється за Договором, вважається поставленим за наявності відмітки в залізничних накладних “Власність: ТОВ “Вельєнт”. Поряд з цим, в п. 6 додаткової угоди № 2 до Договору передбачалось, що постачальник зобов’язаний зробити запис в накладних “Власність ГП “Жовтеньвуглезбут”, що і було зроблено позивачем.
В силу ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, ч. 2 ст. 664 ЦК України визначає, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Отже, зобов’язання вважаються виконаними в момент вручення товару перевізнику. Факт такого вручення у випадку перевезення залізничним транспортом засвідчується, зокрема, квитанцією, у якій зазначаються дані про вантаж (ст. 23 Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, розділ 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644).
Відповідно до положень ст. 23 Статут залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів), що і було виконано позивачем. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видала відправнику квитанції, копії яких містяться в матеріалах справи.
Приймаючи рішення про задоволення позову місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач належним чином не виконав своє грошове зобов’язання по оплаті вугілля, поставленого позивачем за Договором, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в оспорюваній сумі, яка підлягає стягненню.
Матеріали справи свідчать про те, що вказані висновки суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з’ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” від 29.12.1976 р. № 11 із змінами та доповненнями.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував зобов’язальні правовідносини сторін, що виникли між сторонами на підставі Договору із додатковими угодами до нього; дослідив обставини належного виконання позивачем зобов’язань по поставці вугілля, а також обставини неналежного виконання відповідачем зобов’язань по його оплаті, в порушення умов Договору із додатковими угодами та положень ст. ст. 525, 526, 530, 599, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України; встановив розмір заборгованості. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено позов. Як наслідок, прийняте судом рішення відповідає положенням ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”.
У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ “Кепітал Енерго Систем” задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2006 р. у справі № 1/119 скасувати.
Рішення господарського суду Донецької області від 04.05.2006 р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і: Т. Гоголь
Т. Добролюбова