< Список >
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2010 р. Справа № 2а-15167/10/0570
місто Донецьк,вулиця 50 Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Мандичева Д.В.
суддів Наумової К.Г., Тарасенко І.М.,
при секретарі судового засідання Карлюк М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 до апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення втрати частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку,
за участю представників:
від позивача: не з’явився,
від відповідачів: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 заявив позов до апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення втрати частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що займає посаду суддів апеляційного суду Донецької області. З 01 січня 2004 року з його заробітної плати протиправно відраховується податок з доходів фізичних осіб, що порушує право на одержання заробітної плати в належному розмірі.
Посилаючись на частину 1 статті 129, частину 1 статті 130 Конституції України, частину 3 статті 11, статті 44, 45 Закону України «Про статус суддів», статтю 6.1 Європейської Хартії, рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 8рп/2002, позивач зазначає, що зниження матеріального забезпечення суддів забороняється, у зв’язку з чим вважає, що за період з 01.01.2004 по 31 грудня 2006 протиправно утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 17178, 70 грн. Просив стягнути з Державної судової адміністрації України на його користь втрату частини заробітної плати, пов’язану з утриманням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у розмірі 17178, 70 грн.
Позивач у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлений, але надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача - апеляційного суду Донецької області, у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлений, але надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача - Міністерства фінансів України, у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлений, в яких зазначало, що головним розпорядником коштів, передбачених на оплату праці суддям є Державна судова адміністрація України, яка здійснює подальший розподіл вказаних коштів між розпорядниками нижчого рівня. Оскільки, Міністерство фінансів України у правовідносинах з позивачами не знаходилося і не знаходиться, то вимоги до Мінфіну є безпідставними. Бюджетний кодекс України та Положення про Міністерство фінансів підстав для стягнення з Міністерства на користь позивачів заборгованості по заробітній платі, матеріальної допомоги та інших надбавок не передбачають. Крім того, в Державному бюджеті на 2010 рік не передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку з доходів фізичних осіб понад розміри, встановлені законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Норм, які б звільняли суддів від сплати податку з доходів фізичних осіб, або передбачали компенсацію втрат доходів від сплати прибуткового податку нормами наведеного закону, нормами інших законів з питань оподаткування законодавством не передбачено. Просив розглянути справу у його відсутність.
Представники відповідачів - Державної судової адміністрації України та Державного казначейства України у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток.
Враховуючи положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивач, ОСОБА_1, працює на посаді судді апеляційного суду Донецької області.
Як вбачається з довідок апеляційного суду Донецької області середній заробіток позивача за жовтень-грудень 2003 року становив 3059,78 грн. З 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року з його заробітної плати відраховано податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 17178, 70 грн. Утримані суми податку з доходів фізичних осіб компенсовано не було.
Згідно із статтею 128 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами Украї ни.
До таких законів відноситься Закон України «Про судоустрій України» (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача), який визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також встановлення загального порядку забезпечення діяльності судів та регулювання інших питань судоустрою.
Закон України «Про статус суддів» (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача) також з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає статус суддів.
Відповідно до частини 1 статті 11 цього Закону визначено, що незалежність суддів забезпечується, у тому числі, створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.
Указом Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» встановлювалося, що заробітна плата суддів звільнена від обкладання податком з доходів фізичних осіб. Однак, цей Указ з 01.01.2006 втратив чинність згідно Указу Президента України від 21.01.2006 № 46/2006 «Про внесення зміни та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 № 22-р «Деякі питання оплати праці суддів» голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року. Компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов’язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пунктом 2 цього Розпорядження визначено, що вказана вище компенсаційна виплата здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Тобто, за змістом цього Розпорядження, у 2004 році можливе було здійснення компенсаційної виплати суддям за певних умов, а саме:
1) така виплата мала здійснюватися головою Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції у 2004 році;
2) сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб мала бути нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року (тобто, здійснення компенсаційної виплати можливе тільки після утримання (сплати) податку суддею);
3) виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку суддів, пов’язаної із справлянням податку відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;
4) виплата мала здійснюватися в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Отже, вказаним розпорядженням Кабінету Міністрів України, зокрема, головам судів загальної юрисдикції, лише дозволено, здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям.
Тобто, передбачена у Розпорядженні норма не є зобов’язальною, а лише надає право головам судів загальної юрисдикції здійснювати компенсаційні виплати.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», який не передбачав пільг для суддів при сплаті вказаного податку.
Відповідно до підпункту «д» пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід із джерелом його походження з України – це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.
Зазначений Закон окремо не виділяє заробітну плату судді як дохід, що не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, та не встановлює для судді будь-яких пільг по оподаткуванню цим податком.
Згідно з п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Таким чином, дохід, отриманий у вигляді заробітної плати, включається до складу місячного оподатковуваного доходу, який, в свою чергу є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб резидента. При цьому, оскільки цей Закон окремо не виділяє заробітну плату судді як дохід, що не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, та не встановлює для судді пільг по оподаткуванню цим податком, суд приходить до висновку, що такий дохід підлягає оподаткуванню за загальними правилами, визначеними Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Що стосується оподаткування у 2004 році, коли вказаним вище Розпорядженням дозволялося здійснювати компенсаційну виплату суддям, пов’язану зі справлянням податку з доходів, суд зазначає, що як встановлено судом, така виплата могла здійснюватися вже після сплати суддею податку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41- 42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України про стягнення втрати частини заробітної плати, пов’язаної з утриманням податку - відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18 серпня 2010 року.
Повний текст постанови виготовлений 21 серпня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя Мандичев Д. В.
Судді
< Довідник >