ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"15" вересня 2010 р.                                                                   Справа  № 11/119

Господарський суд Рівненської області в складі: головуючий суддя Грязнов В.В., секретар судо-вого засідання Васильєва О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом                 Підприємець ОСОБА_1 м.Рівне   

до відповідача          Ost-West Transportvermittlang (Схід-Захід Транспортне

                                    посередництво) м.Мюнхен (Німеччина)

про розірвання договору та стягнення 850 Євро

та 985 грн. 03 коп. заборгованості по розрахунках  

В засіданні приймали участь:

від позивача :               ОСОБА_2, представник (довір.№ 1235 від 17.08.2010р.);

від відповідача :          Зайка О.І., директор фірми.

Представники сторін не заявили клопотань про технічну фіксацію судового процесу.

Суть спору: Позивач-ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати договір №21/01 від 21.01.2010р., укладений з Відповідачем-Ost-West Transportvermittlang (Схід-Захід транспортне посередництво) та стягнути з останнього 850 Євро заборгованості по розрахунках за надані послуги автоперевезення та 985 грн. 03 коп. штрафу згідно укладеного договору та заявки.

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області, як компетентного у вирішенні даного спору. Посилається на пункт 6.2 Договору №21/01 про надання транспортних послуг, відповідно до якого пре-тензії та суперечки підлягають вирішенню у судовому порядку згідно чинного законодавства України.

Відповідач-Ost-West Transportvermittlang (Схід-Захід транспортне посередництво) не надав суду витре-буваних доказів оплати виконаних робіт та відзиву на позов.

Натомість, у судовому засіданні 08.09.2010р. заперечив проти оплати здійсненого перевезення з мотиву завдання пошкодження товару на суму 828,75 Євро, що ствердив копіями акта, рахунків та фотографій.(арк.спра-ви 41-43, 45-47).

Вбачається, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 грунтуються на Договорі №21/01 про надання транспортних послуг, СMR UA10-010 та заявці від 02.02.2010р.(арк.справи 11-14, 16, 19).

В судових засіданнях 08 та 15 вересня 2010р. сторони ствердили чинність Договору №21/01 про надання транспортних послуг від 21.01.2010р.(арк.справи 11-14, 52).

Господарський суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах Ук-раїни з наступних підстав.

Суд зауважує, що за загальним правилом, позов подається за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ст.124 ГПК України господарські суди розглядають справи за участю іноземних підпри-ємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України.

Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за прави-лами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу.

Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій якщо:

1) місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України;

2) іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

Разом з тим, обгрунтовуючи підвідомчисть даного спору –Позивач покликається лише на ч.1, ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Проте, статтею 76 «Підстави визначення підсудності справ судам України»зазначеного Закону, встанов-лено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зо-крема, у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухо-ме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

Крім того, відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надається Верховною радою України –є частиною національного законодавства.

Так, статтею 31 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (Женева 19 трав-ня 1956р.), до якої Україна приєдналась 17.05.2007р., –встановлено, що по всіх спорах, які виникають з приводу перевезень, що здійснюються із застосуванням даної Конвенції, позивач може звернутись, окрім компетентних судів країн, що приймають участь в Конвенції, спільно вказаних сторонами,– до суду країни, на территорії якої знаходяться:

а) звичайне місце проживання відповідача, його головна контора або відділення, за участю яких був укладений договір перевезення, або б) місце прийняття вантажу до перевезення або вказане для його здачі, і може звернутись лише до цього суду.

У п.1 роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»зазначається, що за змістом статей 4, 12-17, 123 ГПК –для іноземних суб’єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам. Оскільки в ГПК відсутній інститут до-говірної підсудності, заінтересована сторона може звернутись до місцевого господарського суду лише у відповід-ності з вимогами статей 13-16 ГПК про територіальну та виключну підсудність справ, що підлягають розгляду у першій інстанції. Місцеві господарські суди вправі вирішувати спори і у тих випадках, коли міжнародним дого-вором передбачено можливість укладення письмової пророгаційної угоди між суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб’єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Обираю-чи як орган вирішення спорів місцевий господарський суд України, сторони пророгаційної угоди повинні дотри-муватись вимог міжнародного договору та статті 16 ГПК щодо виключної компетенції господарських судів Укра-їни. Отже, у разі непідвідомчості справи у спорі за участю іноземного підприємства чи організації господарсь-кий суд має відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 62 ГПК. З цієї ж підстави господарський суд повинен відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо у пророгаційній угоді сторона-ми неправильно викладено назву суду або зазначено суд, існування якого не передбачено Законом України “Про судоустрій України”.    

Вбачається, що пункт 6.2 Договору №21/01 від 21.01.2010р. не є пророгаційною угодою, оскільки його умовою є вирішення претензій та суперечок у судовому порядку згідно чинного законодавства України, а не в господарському суді Рівненської області.

Разом з тим, Позивачем не подано доказів, що територія України є місцезнаходженням філії, представ-ництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства-Відповідача, а також доказів, що іноземне під-приємство має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

За таких обставин, сторони можуть укласти пророгаційну угоду (письмову угоду про передачу спору до певного суду), або Позивач має право на загальних підставах звернутися до компетентного суду Федеративної республіки Німеччина.  

З огляду на зазначені обставини в сукупності та керуючись ст.33, п.1 ст.80, ст.86 Господарського проце-суального кодексу України, суд –

                                                У Х В А Л И В:

Провадження у справі №11/119 припинити.

Видати Позивачу довідки про повернення сплачених ним судових витрат.

Суддя                                                   Грязнов В. В.

ухвала підписана20 вересня 2010р.