Справа № 22ц-4646/10 Головуючий у 1 інстанції: Гончарук О.Н.
Категорія: 31 Доповідач: Антонюк К.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 вересня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів Антонюк К.І., Матвійчук Л.В.,
при секретарі Гнепі П.М.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду від 6 вересня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 6 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 гривень моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, та судові витрати.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що у зв’язку з ушкодженням здоров’я внаслідок протиправної поведінки відповідача, позивач зазнав фізичного болю та душевних страждань, а тому має право на відшкодування моральної шкоди.
Такі висновки суду є правильними і відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 квітня 2010 року біля 10 години ОСОБА_2, виконуючи сільськогосподарські роботи на земельній ділянці, що знаходиться в урочищі «Цицьох» поблизу с. Теклине Камінь-Каширського району, керував трактором та умисно, з метою залякування позивача здійснив наїзд на його праву ногу, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження. Вироком Камінь-Каширського районного суду від 29 липня 2010 року відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (а.с. 5-6).
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань та з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача й інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.
За таких обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального права колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні передбачені законом підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки шкода завдана здоров’ю позивача в результаті винних неправомірних дій саме відповідача, який вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, та вина якого встановлена у визначеному законом порядку вироком суду, який не оскаржувався та набрав законної сили.
З огляду на вказане, суд першої інстанції, встановивши наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вину останнього в її заподіянні, підставно та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача завдану внаслідок вчинення злочину моральну шкоду.
Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши характер вчиненого відповідачем злочину, ступінь вини відповідача, глибину душевних страждань і переживань позивача, фізичні страждання позивача, а також вимоги розумності та справедливості, вірно визначив розмір такої шкоди в сумі 1000 гривень.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Камінь-Каширського районного суду від 6 вересня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: