№2-3619/2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді - Кагітіної І.В.,
при секретарі – Якушевій Г-М.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в м. Сімферополі АР Крим, Державного казначейства України, Головного управління державного казначейства України в АР Крим, про стягнення суми та моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 у грудні 2009 року звернулась до суду з вищезазначеним позовом. Позовні вимоги, з урахуванням уточнення, мотивовані тим, що у 1990р. позиваці було видано автомобіль «Волга» Газ 2410, зі сплатою 16 000 руб. до Ощадбанку СРСР №39 в м. Сімферополі. Взамін позивачка отримала відповідну облігацію №0014186 Державної цільової безпроцентної позики, згідно якої на протязі п’яти років їй мав бути виданий зазначений автомобіль. Проте, після сплати зазначено суми, автомобіль вона так і не отримала. У 1998р. взамін облігації вона отримала ощадну книжку, рахунок НОМЕР_1 від 24.02.1998р. З 2008р. позивачка неодноразово зверталась до відповідних установ із вимогою повернути кошти, сплачені за автомобіль, між тим, до сьогодні їх так і не отримала. Їй було запропоновано у 2008 році отримати компенсаційну виплату у розмірі 1000 грн. по облігаціям безпроцентної позики 1990р. в установах Ощадного банку СРСР. Між тим, позивачка вважає, що відповідач повинен виплатити їй компенсацію втрати від знецінювання грошових заощаджень грошову суму у розмірі 139 143,97 грн., яка була розрахована від суми сплаченої за автомобіль у розмірі 16 000 руб., з урахуванням індексу інфляції споживчих цін. На підставі викладеного, посилаючись на Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», позивач просить стягнути з відповідачів ВАТ «Державний ощадний банк України» та Державного казначейства України у рівних частках на її користь у якості компенсації втрати від знецінення грошових заощаджень грошову суму у розмірі 139 143,97 грн. та відшкодувати моральну шкоду, обумовлену сильними душевними стражданнями, яку позивачка оцінює у розмірі 10 000 грн.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що питання виплати знецінених грошових заощаджень громадян регулюється Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», відповідно до якого це борг держави, який повертається поетапно в рамках коштів, які передбачені Державним бюджетом України на відповідний рік, та у порядку, встановленому Постановами КМУ України.
Заслухавши позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та надані в порядку ст.60 ЦПК України докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що у 1990р. позиваці було видано автомобіль «Волга» Газ 2410, зі сплатою 16 000 руб. до Ощадбанку СРСР №39 в м. Сімферополі. Взамін позивачка отримала відповідну облігацію №0014186 Державної цільової безпроцентної позики, яка знаходилась в установі колишнього Ощадного банку СРСР, правонаступником якого є ВАТ «Державний ощадний банк України». Зазначене визнано сторонами.
У відповідності до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року, внаслідок знецінення ОСОБА_1 втратила грошове заощадження, поміщені у державному цінному папері та установою Ощадного банку України проведено одноразову компенсаційну індексацію з відкриттям 24.02.1998р. ліцевого рахунку НОМЕР_1 на її ім’я з залишком 16800 грн. та видачею ощадної книжки.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державний внутрішній борг України» від 16.09.1992 року до складу боргових зобов’язань Уряду України включається також частина боргових зобов’язань Уряду колишнього Союзу РСР, прийнята на себе Україною.
Зобов’язання держави перед громадянами України, які станом на 02.01.1992 року мали заощадження в установах Ощадного банку СРСР регулюється Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21.11.1996 року (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон).
Статтею 1 зазначеного Закону встановлено зобов'язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР.
Установи Ощадного банку України на підставі цього Закону протягом грудня 1996 року - березня 1997 року провели одноразову індексацію вкладів громадян. На проіндексовані суми, що знаходяться на позабалансовому рахунку Ощадного банку України, вкладнику видавалась ощадна книжка, що передбачено ст. 5 Закону.
Згідно до ст.6 Закону компенсація громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться в грошовій формі за рахунок Державного бюджету України починаючи з 1997 року та інших формах відповідно до діючого законодавства.
Компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень, поміщених в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, та у державні цінні папери: облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР, проводиться їх власникам в готівковій чи безготівковій формі після внесення в інформаційно-аналітичну систему "Реєстр вкладників заощаджень громадян" даних про них, необхідних для ідентифікації вкладника при відкритті рахунку.
У межах одного бюджетного року проводиться виплата компенсації громадянину лише за одним рахунком.
Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.
Порядок проведення компенсаційних виплат, в тому числі перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеного положення Закону Кабінетом Міністрів України було прийнято ряд постанов, за якими громадянам України здійснено виплати, виходячи з переліку груп вкладників та черговості виплат проіндексованих грошових заощаджень в рамках коштів, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік.
Так, з пояснень позивачки встановлено, що їй було запропоновано отримати компенсаційну виплату у 2008 році, обумовлену постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 року №1 «Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрати від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов’язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР». Проте від цього ОСОБА_1 відмовилась.
Виплата встановлених сум вкладів громадян на будь-яких інших підставах вказаним Законом не передбачена. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не має підстав для отримання суми в розмірі, на якому вона наполягає, у зв’язку з відсутністю на момент вирішення спору порядку провадження таких виплат у повному обсязі.
Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то вони мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення прав особи незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, то і в цій частині у позові слід відмовити.
З урахуванням наведених положень діючого законодавства та встановлених фактів, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
З огляду на викладене, суд не знаходить також і підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 та у відповідності до ст. 88 ЦПК України стягнення судових витрат.
На підставі ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державний внутрішній борг України», ст. ст. 1, 2, 5, 6 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В и р і ш и в :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Державного казначейства України у рівних частках у якості компенсації втрати від знецінення грошових заощаджень грошової суми у розмірі 139143,97 грн., та моральної шкоди у розмірі 10000 гривень – відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: