СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09 березня 2010 року Справа № 2-8/3091-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
відповідача: Лисякова Марина Павлівна, довіреність № 333/40/01 від 12.03.09, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради;
позивач: не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
третьої особи: не з'явився, комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району міста Сімферополя";
розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 08 грудня 2009 року у справі № 2-8/3091-2009
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1
до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, 95000)
третя особа: комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району міста Сімферополя" (вул. Дзюбанова, 13, місто Сімферополь, 95000)
про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу
ВСТАНОВИВ:
Позивач, фізична особа –підприємець ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, третя особа –комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання Залізничного району міста Сімферополя»про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу нежитлового підвального приміщення загальною площею 301,2 кв.м, розташованого у будівлі за адресою: місто Сімферополь, вул. Ларіонова, 40 «а».
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2009 року позов задоволено, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради зобов’язано класти з фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 договір купівлі –продажу нежитлового підвального приміщення загальною площею 301,2 кв.м, розташованого у будівлі за адресою: вул. Ларіонова, 40 „а”.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач –Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2009 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишились положення частини 5 статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, згідно з якою відмова у приватизації можлива, коли є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства.
Відповідач твердить, що на приватизацію нежитлового приміщення в будинку № 40 «а»по вул. Ларіонова в місті Сімферополі є законодавчо встановлене обмеження, встановлене рішенням Конституційного суду України від 02 березня 2003 року у справі № 4-рп/2004, а саме –спірне нежитлове приміщення знаходиться в будівлі житлового будинку.
Апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів Севастопольського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Антонова І.В., судді Котлярова О.Л., Ткаченко М.І.
У зв’язку з відпусткою судді Котлярової О.Л., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2010 року, здійснено заміну судді Котлярової О.Л. на суддю Остапову К.А.
У зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Остапової К.А., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2010 року, здійснено заміну судді Остапової К.А. на суддю Котлярову О.Л.
У судове засідання, призначене на 09 березня 2010 року, позивач та представник третьої особи не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
12 серпня 2008 року між комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об’єднання Залізничного району міста Сімферополя»(орендодавець) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено типовий договір № 255/6 оренди нежитлових приміщень (а.с. 15-18).
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування індивідуальне визначене майно –нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Ларіонова, 40 «а»в місті Сімферополі, площею 301,2 кв.м, що знаходиться на балансі комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Залізничного району міста Сімферополя». Приміщення передається в оренду для розміщення майстерні з ремонту одягу, взуття та оздоровчого центру для дітей.
Згідно з пунктом 10.1 строк дії договору визначений сторонами до 11 серпня 2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не направляла заяву про припинення договору, у зв’язку з чим на підставі статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" він є продовженим на той же самий термін.
Вказане майно передане фізичній особі –підприємцю ОСОБА_3 в користування раніше за актом приймання –передачі від 08 вересня 2006 року за договором оренди від 08 вересня 2006 року, укладеним між позивачем та інститутом "Укргіпросад" (а.с. 13).
Пунктом 2 рішенням 46-ї сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради № 690 від 19 березня 2009 року «Про затвердження програми приватизації комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» затверджено перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації (додаток 2) (а.с. 19).
Згідно з виписуванням з додатку 2 «Перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації»до рішення 46-ї сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання № 690 від 19 березня 2009 року приміщення, розташоване за адресою: місто Сімферополь, вул. Ларіонова, 40 „а” площею 301,2 кв.м, підлягає приватизації шляхом викупу за заявою фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (а.с. 20).
Листом від 07 травня 2009 року вих. № 13-Б Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради повідомив позивача про те, що на даний час питання правого режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу (підвалів, сараїв, колясочних та ін.) залишаються законодавчо неврегульованими, у зв’язку з чим Фонд комунального майна не має можливості провести заходи щодо приватизації орендованих приміщень (а.с. 21).
Невиконання Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради рішення Сімферопольської міської ради № 690 від 19 березня 2009 року щодо приватизації спірного приміщення стало підставою для звернення позивача –фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради з огляду на наступне.
Відповідно до статті 345 Цивільного Кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною 1 статті 1 „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” сферою застосування Закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство.
Частиною 1 статті 2 вказаного Закону об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, підвал площею 301,2 кв.м, переданий в оренду позивачу, є індивідуально визначеним майном, яке надавалося для розташування майстерні з ремонту одягу, взуття та оздоровчого центру для дітей.
Згідно з висновком судової будівельно –технічної експертизи № 2295 від 18 листопада 2009 року, проведеної Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підвальні приміщення загальною площею 301,2 кв.м, розташовані за адресою: місто Сімферополь, вул. Ларіонова 40 „а”, які знаходяться в користуванні фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, відповідно до Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції жилих будівель в містах і селищах України, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству N 135 від 31 грудня 1991 року, не є допоміжним приміщенням (а.с. 43-46).
З урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що нежитлове приміщення загальною площею 301,2 кв.м, орендоване позивачем, є самостійним, індивідуально відособленим об’єктом, не є допоміжним та не бере участі в обслуговуванні і життєдіяльності житлового будинку.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Як зазначалось вище, спірне нежитлове приміщення включено до переліку об’єктів приватизації рішенням 46-ї сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради № 690 від 19 березня 2009 року „Про затвердження Програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік”.
Вказане рішення Сімферопольської міської ради є чинним.
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Частиною 2 статті 77 вказаного Закону передбачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
З огляду на викладене колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради фізичній особі –підприємцю ОСОБА_3 в приватизації орендованого підвального приміщення площею 301, 2 кв.м, розташованого за адресою: місто Сімферополь, вул. Ларіонова, 25, порушує права та законні інтереси позивача.
Доводи Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради про те, що на приватизацію вказаного нежитлового приміщення є законодавче встановлене обмеження відповідно до рішення Конституційного суду України від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними, оскільки, як правильно зазначив місцевий господарський суд, дане рішення Конституційного суду України стосується лише допоміжних приміщень (підвалів, сараїв, кладовок, горищ, колясочних і т.ін.), які передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.
Оскільки вказане нежитлове приміщення не є допоміжним для даного будинку, рішення Конституційного суду України, на яке посилається Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради в обґрунтування своїх доводів, не підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Разом з тим, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальний порядок укладення господарських договорів містить стаття 181 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до частин 2,3 даної правової норми проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
В порушення зазначених положень закону проект договору позивачем Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради не надавався, не міститься він і в матеріалах справи.
У зв’язку з тим, що судова колегія не має можливості дослідити зміст договору, який становлять його умови, підстави для спонукання відповідача укласти договір купівлі-продажу орендованого майна відсутні.
Крім того, згідно зі статтею 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Дана правова норма кореспондується з пунктом 24 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13 серпня 2008 року „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”, згідно з якою частиною третьою статті 84 Господарського процесуального кодексу Украйни передбачено, що у спорі про спонукання укласти договір у резолютивній частині рішення зазначаються умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору. Відповідна частина може мати орієнтовано такий вигляд: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору".
Резолютивна частина судового рішення не містить умов, на яких Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради зобов'язаний укласти договір купівлі-продажу, що є порушенням норм процесуального права, а саме - статті 84 Господарського процесуального кодексу.
Вказане дає підстави для скасування прийнятого у справі рішення і відмови у позові.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2009 року скасувати.
3. У позові відмовити.
Головуючий суддя
Судді