Справа №2-209/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 вересня 2010 року                                                                                                                 м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:  судді Яніна  І.А.,

при секретарях   Храмовій Г.А., Міщенко Ю.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

представника відповідача   - Волокітіної С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом визнання умов договору недійсним та дій відповідача незаконними,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про захист прав споживача шляхом визнання умов п.8.9 договору про іпотечний кредит №SIВ0G40000007131 від 25 квітня 2008 року недійсними та дій відповідача щодо збільшення в односторонньому порядку процентної ставки протизаконними, посилаючись на ст.ст.6,203,207,215,216,651,1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,2,4,5,11,18,21,22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.ст.55,56 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

В ході розгляду справи у суді позивач уточнив позовні вимоги з підстав, викладених у заяві про уточнення позовних вимог у остаточної редакції від 11 березня 2010 року (а.с.70-74) та просив суд поновити його порушене право споживача шляхом визнання п.8.9 договору про іпотечний кредит №SIВ0G40000007131 від 25 квітня 2008 року несправедливим та обмежуючим права споживача у порівнянні з законом, визнати його недійсним, визнати дії щодо збільшення в односторонньому порядку процентної ставки протизаконними, зобов’язати перерахувати кредиторську заборгованість.

В судовому засіданні позивач та представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягали, посилаючись на обґрунтування вимог у заяві про уточнення позовних вимог, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що договір між сторонами було укладено на підставі діючого законодавства та відповідач діяв згідно норм Цивільного кодексу України та умов.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, вислухавши позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступними підставами.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного і банківського законодавства, ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 19 травня 2007 року №168.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1034 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем 25 квітня 2008 року було укладено кредитній договір про іпотечний кредит № SIВ0G40000007131, згідно до умов якого ОСОБА_1 було надано грошові кошти у розмірі 75000 грн. на поліпшення якості окремої квартири. Згідно до п.1.1. кредитного договору позивач зобов’язався повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15,00% річних, а також інші платежі обумовлені умовами договору (а.с.6-13).

Відповідно до ст.2.4 договору про іпотечний кредит №SIВ0G40000007131 позичальник зобов’язується щомісячно до 25 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення цього договору здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менш 1080 грн.80 коп. шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на розрахунковий рахунок вказаний в договору про іпотечний кредит (а.с.6).

Відповідно до п.8.9 договору про іпотечний кредит №SIВ0G40000007131 сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин вказаних в цьому пункті.

При цьому, кредитор, не пізніш ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника, що вказана у цьому договорі, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив кредитору про зміні адреси;

- такий новий розмір відсоткової ставки за цим договором починає застосовуватися з дати, що буде вказана у листі  до позичальника, без укладення сторонами відповідної  угоди про внесення змін до цього договору.

У разі незгоди із встановлюваним згідно умов цього пункту договору новим розміром відсоткової ставки, позичальник у строк не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати початку дії нової ставки, вказаної у листі, зобов’язується надати на зазначену у договорі адресу Кредитору письмове повідомлення про свою незгоду із такою новою ставкою. У випадку отримання Кредитором в порядку та терміни, визначені цим пунктом договору, такого письмового повідомлення від позичальника, договір вважається розірваним датою, яка у повідомленні була визначена як дата початку нової ставки. У цю дату позичальник зобов’язується повернути Кредитору суму кредиту у повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов’язання за договором.

Сторони погодилися, що факт неподання позичальником на зазначену у договорі адресу Кредитору в строк не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати початку дії нової відсоткової ставки письмового повідомлення позичальника про його незгоду із такою новою ставкою, вважається згодою позичальника на встановлення кредитором такого нового розміру відсоткової ставки з дати, що зазначена листі кредитору.

Договір було підписано позивачем особисто та на момент підписання договорів позивач був згодний з усіма умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Згідно до п.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»  у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до вступної частини постанови Національного Банку України №168 від 10 травня 2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної та матеріальної шкоди через свідоме надання недостовірної чи неповної інформації.

Відповідно до п.3.5 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10 травня 2007 року, банки мають право змінювати процентну ставку лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Таким чином, зміна процентної ставки відповідно до ст.652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

З позовної заяви вбачається, що в листопаді 2008 року позивач отримав повідомлення відповідача про те, що відсоткова ставка за кредитним договором змінена та складає 25,08 % річних. У судовому засіданні позивач пояснив, що про таке збільшення він дізнався заздалегідь з отриманого ним повідомлення, проте письмове повідомлення про свою незгоду із такою новою ставкою, він не заявив, у зв’язку з чим є всі підстави вважати, що позивач погодився із зміною процентної ставки. Підвищення відсоткової ставки до 25,08 % позивачем не оскаржувалося, а повертати кредит він став з урахуванням підвищеної процентної ставки (а.с.71).

Другий лист від 25 грудня 2008 року отримано позивачем у січні 2009 року із якого вбачається, що згідно кредитного договору з 1 лютого 2009 року відсоткова ставка складатиме 30% на рік. При цьому, у повідомлені вказано порядок та строки підвищення відсоткових ставок, а також дії позивача у разі незгоди з підвищенням відсоткової ставки (а.с.14). Лист був отриманий позивачем у встановлений договором строк.

Натомість, позивачем не надано до суду доказів, що він провів певні дії, що вказані у листі, починаючи з направлення листа про незгоду з підвищенням і закінчуючи погашенням усієї суми кредиту, а направлений на адресу банку лист про незгоду з підвищенням процентної ставки свідчить лише про незгоду виконувати умови укладеного договору.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.  

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від змін облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни.

Відповідно до ч.4 ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу),   за винятком випадків, встановлених законом або договором.   Відповідно до норм Цивільного кодексу України, який діяв на момент укладення договору, дозволялося в односторонньому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору (ст. 651 ЦК України).  

9 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким були внесені зміни до Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки і банківську діяльність". Зокрема, ЦК України доповнений статтею 1056-1 такого змісту: «1. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. 2. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. 3. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною».

Суд вважає, що названий закон не може розповсюджуватися на правовідносини сторін за наступними обставинами.

Відповідно до ст.58 Конституції України та ч.2 ст.5 ЦК України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Разом з тим Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року регулює питання не відповідальності осіб, а правовідносини, пов'язані з платою за користування кредитними коштами.

Крім того, із тексту ст.1056-1 ЦК Країни, якою доповнений названий кодекс вбачається, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від перерахованих факторів, при цьому встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Оскільки на час укладення договору таких вимог не існувало, то вони стосуються договорів, укладених після 9 серпня 2019 року.

Таким чином, дії відповідача щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором є правомірними, відповідають умовам укладеного договору та не суперечать нормам матеріального права, у зв’язку із чим в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені позивачем судові витрати.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності цивільного судочинства, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,60,213,214,215,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом визнання умов договору недійсним та дій відповідача незаконними, відмовити.

Р ішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК протягом десяті днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: