№ 2а-248/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 200 9 р. Алчевський міський суд Луганської області в складі
головуючого судді Карпенка С.Ф.
при секретарі Тутовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Алчевську справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради Луганської області про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недоотриманої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 02 березня 2009 року звернулася до суду із позовом, в обгрунтування якого посилається, що вона є матір’ю доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв’язку з чим вона знаходиться у відпустці до досягнення дитиною трирічного віку як застрахована особа.
З 01 квітня 2007 р. по жовтень 2008 р. вона отримала щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у розмірі - з квітня 2007 р. по липень 2007 р. - по 129 грн. 03 коп., у серпні 2007 р. - 132 грн. 64 коп., у вересні 2007 р. - 134 грн. 45 коп., у жовтні 2007 р. - 136 грн. 13 коп., у листопаді 2007 р. - 140 грн. 05 коп., з 01 грудня 2007 р. по 01 жовтня 2008 р. - по 144 грн. 10 коп., але вважає, що повинна отримувати допомогу в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років.
Тому просила задовольнити її вимоги, визнати бездіяльність відповідача неправомірною, стягнути недоотриману щомісячну допомогу з липня по грудень 2007 р. у розмірі 1894 грн. 77 коп. та з січня по жовтень 2008 р. у розмірі 3928 грн. 00 коп., а також зобов’язати відповідача виплачувати допомогу з 2009 р. до досягнення дитиною трирічного віку не менше розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
У судовому засіданні позивачка наполягала на задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача в письмовій заяві на ім’я суду просить розглянути справу за його відсутністю, надав заперечення проти позову, згідно до якого, позовні вимоги не визнає, з приводу нарахування щомісячної допомоги позивачці відповідно до постанов Кабінету Міністрів України і ці суми розраховуються в автоматичному режимі. Крім того, відсутній механізм реалізації рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р.,
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки, суд вважає можливим позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у аовному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 р. (далі Закон України № 2811-XII) передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» № 489 від 19.12.2006 р. дію ч. 1 ст. 15 Закону України № 2811-XII на 2007 р. зупинено і ст. 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенсії з державного (місцевого) бюджетів у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. визнано неконституційними положення ст. 56 Закону України № 489 на 2007 р.в частині зупинення на 2007 р. дії ч. 1 ст. 15 Закону України № 2811-XII.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України з моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність з дня ухвалення рішення, а тому з 09.07.2007 р. відновлено дію ч. 1 ст. 15 Закону України № 2811-XII в редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 р.» від 28.12.2007 р. за №107 внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України № 2811-XII, відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб та середньомісчним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. ці зміни визнано неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення цього рішення.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27.11.2008 р. здійснене офіційне тлумачення ч. 2 ст. 95 Конституції України та визнано, що закон про державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміні, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України «Про Державний бюджет» є вичерпним, цей закон не може скасувати чи змінити обсяг прав і обов’яків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, в тому числі Закон України № 2240-11, та не може будь яким чином змынювати визначене ыншми законами України правове регулювання суспільних відносин.
Суд враховує, що відповідно до п. п. 5-6 рішення Конституційного суду України від 9.07.2007 р. № 6-рп/2007 по справі про соціальні гарантії громадян має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовінодсинами, що виникли внаслідок дії положень стетей зазначених законів що винаны неконституційними.
Рішення Конституційного суду України обов’язковим до виконання на території України, воно остаточне і оскарженню не підлягає.
Надані суду сторонами докази свідчать про наступне.
Позивачка є матір’ю доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, вона є особою застрахованою у системі загальнообов’язкового соціального страхування, тому правовідносини, які склалися між сторонами повинні регулюватися Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. за № 2240 в редакції Закону від 19.12.2006 р.
Статтею 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. за № 2240 в редакції Закону від 19.12.2006 р. визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом. Згідно з п. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог.Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає, що при нарахуванні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на період 2008 року, згідно вимог ст. ст. 8,22 Конституції України не можливо звуження змісту та обсягу існуючих прав. Тобто, нарахування повинно здійснювати знову ж таки згідно ст. 4 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. за № 2240. Так, згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя» встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке їй не суперечить.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади» (абз. 1 п. 19) звернуто увагу на те, що відповідно до ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини і громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених конституцією України і чинними законами права і свободи.
Рішенням Конституційного суду України від 25.05.2008 р. № 10-рп/2008 щодо відповідності Конституції України (конститційості положень статі 67 розділу 1 пп. 1-4,6-22,24-100 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що н відповідають Конституції України (є неконституційними). Суд враховує, що відповідно до пунктів 5.4,6, 7 Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 вказано: «рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України. Конституція України не надає закону про державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний суд дійшов висновку, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод громадянина.
Рішенням Конституційного суду України від 27.11.08 року по справі за конституційним поданням КМУ про офіційне тлумачення частини 2 ст. 95 Конституції України п. 3.3 встановлення: «закон про державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доході та видатків на загальносуспільні потреби створює належні умови ля реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених для його прийняття, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами. Саме у виконанні цих зобов’язань утверджується сутність держави як соціально-правової. Відповідно до ст. 1,3 Конституції України та принципів бюджетної системи держава не має добровільно відмовлятися від взятих на себе зобов’язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про державних бюджет України не може призводити обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією.
Рішення Конституційного суду має преюдиціальне значення.
Загальний прожитковий мінімум на 2007 р. був таким: з 1 січня 2007 р. 492 грн. 00 коп., з 1 квітня 2007 р. - 525 грн. 00 коп., з 1 жовтня 2007 р. -532 грн. 00 коп., з 01 січня 2008 р. - 592 грн. 00 коп., з 01 квітня 2008 р. -605 грн., з 01 липня 2008 р. - 607 грн., з 01 жовтня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. - 626 грн.
Позивачка отримала від відповідача наступні кошти: з квітня 2007 р. - по липень 2007 р. - по 129 грн. 03 коп., у серпні 2007 р. - 132 грн. 64 коп., у вересні 2007 р. - 134 грн. 45 коп., у жовтні 2007 р. - 136 грн. 13 коп., у листопаді 2007 р. - 140 грн. 05 коп., з 01 грудня 2007 р. - по 144 грн. 10 коп.
Розмір недоотриманої допомоги з липня по грудень 2 007 р. становить:
липень 2007 р. - 395 грн. 97 коп. (525 грн. - 129 грн. 03 коп. = 395 грн. 97 коп.)
серпень 2007 р - 392 грн. 36 коп. ( 525 грн. - 132 грн. 64 коп.)
вересень 2007 р. - 390 грн. 55 коп. (525 грн. - 134 грн. 45 коп.)
жовтень 2007 р. - 395 грн. 87 коп. (532 грн. - 136 грн. 13 коп.)
листопад 2007 р.- 391 грн. 95 коп. (532 грн. - 140 грн. 05 коп.)
грудень 2007 р. - 387 грн. 90 коп. (532 грн. - 144 грн. 10 коп.)
Усього з липня по грудень 2007 р. недоотримано: 2354 грн. 60 коп.
Загальний прожитковий мінімум на 2008 р. був таким: з 1 січня до 1 квітня 2008 р. - 592 грн., з 1 квітня до 1 липня 2008 р. - 605 грн., з 1 липня до 1 жовтня 2008 р. - 607 грн., з 1 жовтня по 31 грудня 2008 р. - 626 грн.
Позивачка отримала від відповідача з січня по жовтень 2008 р. по 144 грн. 10 коп. щомісяця.
Розмір недоотриманої допомоги за 2008 р. становить:
січень-березень 2008 р. - 1343 грн. 70 коп. (592 грн. - 144 грн. 10 коп. = 447 грн. 90 коп. х 3 міс),
квітень-червень 2008 р. - 1382 грн. 70 коп. (605 грн. - 144 грн. 10 коп. = 4 60 грн. 90 коп. х 3 мес.)
липень - вересень 2008 р.- 1388 грн. 70 коп. (607 грн. - 144 грн. 10 коп. = 462 грн. 90 коп. х 3 мес. жовтень 2008 р. - 481 грн. 90 коп. (626 грн. - 144 грн. 10 коп.)
Всього з січня по жовтень 2008 р.: 4597 грн. 00 коп.
Розмір недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 - 2008 р.р. становить:
2354 грн. 60 коп. + 4597 грн. 00 коп. = 6951 грн. 60 коп.
Посилання відповідача на те, що дії відповідача є правомірними згідно до постанов Кабінету Міністрів України суд не приймає до уваги, оскільки згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Суд вважає, що позивачкою не пропущено строк звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, оскільки ч. 2 ст. 99 КАС України цей строк обчислюється з дня коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З матеріалів справи видно, що позивачка звернулася зі своїми вимогами до відповідача 29 жовтня 2008 року, відповідь їй надана відповідачем 13 листопада 2008 року разом з довідкою про нарахування та виплату допомоги. Приймається до уваги і життєві умови позивачки, які склалися у зв’язку з народженням та вихованням малолітньої дитини.
Суд не може задовольнити вимоги позивачки та зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати щомісячну допомогу, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і воно не може обмежуватися волею законодавчого органу в майбутньому змінювати правові регулювання суспільних відносин.
Керуючись ст. ст. 1,8, 22,46,55-56,152 Конституції України, ст. ст. 12,15,23 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про державний бюджет на 2007-2008 р.р.», ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та виплатами, зумовленими народженням та похованням", рішеннями Конституційного суду України від 09.07.2007 р., 22.05.2008 р., 27.11.2008 р., ст. ст. 94,159-163,167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради щодо нарахування та виплати допомоги ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку неправомірними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Алчевської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриман допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за період з 1 липня 2007 року по жовтень 2008 року 6951 грн. 60 коп., судові витрати в сумі 58 грн. 23 коп., всього стягнути 7009 грн. 83 коп.
В решті позовних вимог відмовити, у зв’язку з їх необгрутнованістю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького адміністративного суду протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.