ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №2-а-2071/2010 рік
№ 2-а-9837/2009 рік
28 липня 2010 року м. Харків
Суддя Московського районного суду м. Харкова Зінченко Ю.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова про призначення та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірах встановленим законом,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він є інвалідом 2 групи, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до категорії 1. Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію відповідно до ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Позивач не згоден з розміром пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, що виплачується йому відповідачем, оскільки вважає, що при їх обчисленні відповідач невірно застосовує законодавство, що регулює питання призначення та виплати таких пенсій. Позивач просить суд визнати дії відповідача з приводу призначення позивачу пенсії незаконними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсій з 01.01.2000 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Сторони подали заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Представник відповідача подав письмові заперечення, у яких позов не визнав та вказав на те, що розмір пенсії по інвалідності та додаткової пенсії нараховується відповідачем позивачу відповідно до вимог Постанов Кабінету Міністрів України, які регулюють це питання. Просить в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:
Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до категорії 1. Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію відповідно до ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Ці обставини підтверджуються довідкою про інвалідність позивача, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також судом встановлено, що пенсія по інвалідності та додаткова пенсія призначаються та виплачуються відповідачем позивачу у розмірі, меншому ніж це передбачено у ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії для позивача є мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначається у ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім того, який передбачає ця норма Закону.
Тому суд вважає, що при призначенні позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії відповідач повинен керуватись не Постановами Кабінету Міністрів України, які повинні передбачати лише порядок обчислення пенсії, не змінюючи при цьому їх розміру, встановленого Законом, а вимогами ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, беручи при цьому для розрахунку мінімальну пенсію за віком, розмір якої визначається у ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно «Положення про пенсійний фонд», затвердженого указом Президента України № 121 від 01.03.2001 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати…
Згідно ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Вищевказані статті Закону діють в такій редакції з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України» № 2981-III від 17.01.2002 року.
До 17.01.2002 року пенсійне забезпечення не здійснювалося органами пенсійного фонду
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в частині визнання незаконними дій відповідача щодо нарахування та виплати пенсії позивачу та в частині зобов’язання відповідача здійснити такий перерахунок розміру пенсії. При цьому суд вважає необхідним покласти таке зобов’язання на відповідача за період з 17.01.2002 року (оскільки саме з цього часу обов’язок по призначенню та виплаті пенсій покладено на Пенсійний фонд України) до 31.12.2007 року, оскільки в цей період при нарахуванні пенсії відповідач керувався Постановами Кабінету Міністрів України, а не вимогами ст.ст.50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та з 22.05.2008 року, оскільки саме у цей день було прийнято рішення Конституційного Суду України по справі № 10-рп/2008, яким фактично була поновлена дія ст.ст. 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Крім того, суд відхиляє посилання представника відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із позовом, оскільки, відповідно до ч.2 ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає, або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 94, 122, 162, 163 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова щодо нарахування пенсії ОСОБА_1.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності відповідно до ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за період з 17.01.2002року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Московського районного
суду м. Харкова Зінченко Ю.Є.
Суддя