Справа № 2-5209/10

Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

І   М   Е   Н   Е  М        У   К   Р   А   Ї   Н  И

13 вересня 2010  року                               Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі  судді Бечко Є.М.

при секретарі  Приходько Т.Л.

за участю позивача , представника  відповідача

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові  справу за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Чернігівській області про поновлення на роботі,  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

Позивач просить поновити  його  на  роботі,  стягнути  з  відповідача середній  заробіток за час вимушеного  прогулу з 04.05.2010 року, а також 1000 грн.  у  відшкодування   моральної  шкоди.

Свої  вимоги  обгрунтовує  тим,  що він  працював  на  посаді  провідного юрисконсульта в службі автомобільних доріг у Чернігівській області з 10.12.2009 року, однак, наказом №21/1-ОС від 04.05.2010 року його було звільнено з  04.05.2010 року за п.6 ст. 40 КЗпП України в зв’язку з поновленням працівника, який раніше займав цю посаду. Вважає, що його звільнили незаконно, оскільки працівника, який раніше займав цю посаду було фактично поновлено у липні 2009 року та, крім того, його було звільнено у вихідний день  та  в період тимчасової непрацездатності

Незаконним  звільненням йому  завдано  моральної  шкоди у вигляді порушення нормальних життєвих зв’язків через втрату єдиного джерела доходів, яку він  оцінив  у 1000 грн.

В  судовому  засіданні   позивач  представник  підтримали  свої  вимоги.

Представник  відповідача в  судовому  засіданні позов  не  визнав.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про розгляд справи сповіщений належно.

Заслухавши  пояснення  сторін та  їх  представників,  суд  доходить  висновку,  що  позов підлягає  задоволенню частково.

Як  встановлено  в  судовому засіданні,  позивач був  прийнятий на  роботу на посаду провідного юрисконсульта в службі автомобільних доріг у Чернігівській області з 10.12.2009 року.

наказом №21/1-ОС від 04.05.2010 року його було звільнено з  04.05.2010 року за п.6 ст. 40 КЗпП України в зв’язку з поновленням працівника, який раніше займав цю посаду.

Згідно  з наказом № 15/1 від 30.04.2010 року день 04.05.2010 року у службі автомобільних доріг у Чернігівській області визначено як робочий день.

Доказів про перебування на лікарняному  у день звільнення суду  сторонами не надано.

Відповідно до положень п.6.ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

До прийняття на роботу позивача провідним юрисконсультом працював ОСОБА_3, який був звільнений 09.12.2009 року згідно наказу №54-ОС від 09.12.2009 року на підставі п.5 ст. 40 КЗпП України.

Наказом № 22/1-ОС від 05.05.2010 року наказ про звільнення ОСОБА_3 №54-ОС від 09.12.2009 року був скасований і ОСОБА_3 було поновлено на роботі.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідачем суду не надано доказів  про  запропонування йому іншої роботи і про його відмову.

За вказаних обставин звільнення позивача з займаної посади є незаконним і він підлягає поновленню на роботі, починаючи з дати звільнення, з задоволенням позову у цій частині вимог.

Також, відповідно до  положень ст. 235  КЗпП України з відповідача на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, що складає, виходячи з середньоденного заробітку позивача (а.с.23) 133-82 грн. за 90 днів (по день винесення рішення), 12043-80 грн.,  задовольнивши позов  у  цій  частині  вимог.

Щодо позовних  вимог  про  відшкодування  моральної  шкоди, суд вважає, що незаконним звільненням позивачу таки було завдано моральної шкоди у вигляді порушення нормальних життєвих зв’язків через втрату єдиного джерела доходів, необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя, однак  вказаний позивачем розмір  відшкодування в достатній мірі  не обґрунтований і завищений та вважає достатнім розмір відшкодування в сумі 500 грн., яку належить стягнути з відповідача на користь позивача, задовольнивши дану позовну вимогу частково.

    Відповідно  до  ст.  88  ЦПК України,  з  відповідача, належить  стягнути судові  витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-214 ЦПК України, ст ст. 40, 233, 235, 2371  КЗПП України, суд, –

вирішив:

    Позов задовольнити  частково.

    Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта в службі автомобільних доріг у Чернігівській області з 04.05.2010 року.

    Стягнути  з Служби автомобільних доріг у Чернігівській області на  користь ОСОБА_1 12043-80 грн. середнього заробітку за  час вимушеного прогулу, 500-00 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 12543-80 грн.

    В  решті  вимог  відмовити.

    Стягнути  з Служби автомобільних доріг у Чернігівській області на  користь держави 128-93 грн.  судового  збору.

    Стягнути  з Служби автомобільних доріг у Чернігівській області на  користь держави 120 грн.  збору  на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  розгляду  Деснянським  райсудом  м. Чернігова.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна  скарга на  рішення  суду може  бути  подана протягом 10 днів з дня  проголошення рішення.  

          С у д д я