Справа за №2-1056 2007 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 квітня 2007 року Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - одноособово судді Лозун О.Ю. при секретарі - Качанюк Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород - Дністровському цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1до міського управління праці та соціального захисту населення виконкому Білгород -Дністровської міської Ради про утримання недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги інвалідам війни 2 групи,

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги інвалідам війни 2 групи, просить суд стягнути з відповідача суму недоплаченої одноразової щорічної допомоги інвалідам війни 2 групи у розмірі 5706, 00 грн, вказуючи, що він є інвалідом війни 2 групи.

Згідно ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", доповненнями до Закону від 25.12.1998 року № 367-ХІУ, 22.12.1995 № 488/95-ВР позивачу щорічно до 5-го травня повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі 8-ми мінімальних пенсій, як інваліду війни 2 групи.

Всупереч вимогам закону призначена позивачу грошова допомога за 2003, 2004, 2005, 2006 роки виплачувалася в неповному обсязі, тому він і звернувся з позовом до суду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача з позовом не погодилася, просить суд в його задоволені відмовити, вказуючи, що ними здійснено нарахування та виплата одноразової щорічної допомоги позивачу згідно ст. 28 Закону України «Про державний бюджет України на

2003   рік» у розмірі 120 грн, ст. 44 Закону України „Про державний бюджет України на

2004   рік" у розмірі 160 грн, ст. 34 Закону України „Про державний бюджет на 2005 рік" у розмірі 330 грн, у 2006 році, згідно Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік" - 330 грн.

Вважають що це не є порушенням, оскільки Конституція України не містить норм, які б встановлювали залежність одного закону від іншого. Прийняті Верховною Радою закони є актами рівної юридичної сили.

Єдиним законом, який Конституція України відокремлює серед інших є Закон України „Про державний бюджет України". Його особливістю є те, що відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України „Про державний бюджет України" визначаються будь - які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

У разі, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги учасникам бойових дій потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть

2

визначатися будь - яким іншим Законом, крім Закону України „Про державний бюджет України".

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно позивач є інвалідом війни 2 групи. /л.с. 6/

Згідно ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", доповненнями до Закону від 25.12.1998 року № 367-ХІУ, 22.12.1995 № 488/95-ВР позивачу щорічно до 5-го травня повинна надаватися одноразова грошова допомога в розмірі в розмірі 8-ми мінімальних пенсій, як інваліду 2 групи.

Всупереч вимогам закону призначена позивачу грошова допомога за 2003, 2004, 2005, 2006 роки виплачувалася в неповному обсязі.

Так, у 2003 році виплачено - 120 грн; у 2004 році виплачено - 160 грн, у 2005 році - 330 грн, у 2006 році - 330 грн.

Мінімальна пенсія за віком у 2003 році згідно Постанови Кабінету Міністрів № 279 від 13.03.2002 рік складала 47,30 грн. ; у 2004 році, згідно Закону України № 1058-ІУ від 09.07.2003 р. складала 92,45 грн, у 2005 році, згідно з Законом України № 2291-ІУ від 23.12.2004 року складає 332, 00 грн., у 2006 році згідно зі ст. 65 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" складає з 1 квітня 2006 року - 359 грн.

Тому сума виплат повинна складати:

У 2003 році - 47,30 х 8 = 378, 40 грн.;

У 2004 році - 92,45 грн. х 8 = 739, 60 грн;

У 2005 році - 332, 00 грн. х 8 = 2656,00 грн.;

У 2006 році - 359, 00 грн. х 8 = 2872, 00 грн.

Таким чином, недоплата склала:

У 2003 році - 258,40 грн; у 2004 році - 579, 60 грн; у 2005 році - 2326. 00 грн; у 2006 році - 2542, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене суд вважає що вимоги позивача про стягнення з відповідача недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги інвалідам війни 2 групи обгрунтуванні і підлягають задоволенню.

У зв'язку з обгрунтованістю позовних вимог також підлягають стягненню з відповідача витрати по оплаті державного мита на користь держави у розмірі 51 грн., інформаційно - технічного забезпечення судового процесу у розмірі 8 грн. 50 коп.

Суд не може погодитися з затвердженнями представника відповідача про те, що в даному випадку необхідно керуватися лише Бюджетним Кодексом України, вважає, що при нарахуванні одноразової щорічної грошової допомоги інвалідам війни 2 групи, відповідач повинний був керуватися також Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 12 якого передбачено, що позивачу одноразова грошова допомога повинна надаватися в розмірі 8-ми мінімальних пенсій, як інваліду війни 2 групи.

На підставі викладеного, керуючись, ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. ст. 71, 161, 162, 163, 166 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1до міського управління праці та соціального захисту населення виконкому Білгород - Дністровської міської Ради про утримання недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги інвалідам війни 2 групи - задовольнити.

Стягнути з міського управління праці та соціального захисту населення виконкому Білгород - Дністровської міської Ради на користь ОСОБА_1суму недоплаченої одноразової щорічної допомоги у розмірі 5706, 00 грн.

Стягнути з міського управління праці та соціального захисту населення виконкому Білгород - Дністровської міської Ради на користь держави державне мито у розмірі 51 грн., витрати, пов'язані з інформаційно -технічним забезпеченням судового процесу у розмірі 8 грн. 50 коп.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо ії не скасовано, набирає законної сили після розгляд у справи апеляційним судом.

СУДДЯ: