Справа № 2а-417-07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2007 року м. Мелітополь
Запорізької область Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі: Головуючого судді Колодіної Л.В., При секретарі Арифовій Л.А., За участю представника позивача - ОСОБА_2., представника відповідача - Стоякіної Т.Г.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1до
Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської Ради Запорізької області, Про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій,
ВСТАНОВИВ:
09 лютого 2007 року позивач звернувся до суду з адміністративною позовною заявою про
стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій.
В позовній заяві позивач вказує, що на підставі ст. 5 ЗУ "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" він має статус учасника бойових дій, що підтверджується
копією посвідчення учасника бойових дій серії АБ № НОМЕР_1, виданим 28І03.1996 р.
Мелітопольським ОМВК.
Згідно зі ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального
захисту" позивачу щорічно, до 5-го травня повинна надаватися одноразова грошова
допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Позивач зазначає, що йому було виплачено грошову допомогу: у 2004 році - 120 грн., у
2005 році - 250 грн., у 2006 році - 250 грн.
Сума разової допомоги, яку повинні сплатити становить: у 2004 році - 1423,45 грн., у 2005
році - 1660,00 грн., у 2006 році -1795 грн.
Позивач вказує, що сума недоплати становить: 4258,45 грн.
Посилаючись на зазначені обставини позивач просить стягнути з відповідача на його
користь суму недоплати у розмірі 4258,45 грн.
У судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі,
просить суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні не визнала позовних вимог у повному
обсязі, вважає позов необгрунтованим, суду пояснила, що по-перше, норми законів про
державний бюджет на відповідний рік є законами не про внесення змін до закону про
статус, які б порушували ст. 22 Конституції, а навпаки реалізують права ветеранів війни та
інших соціально незахищених верств населення на соціальну підтримку-. Якщо ж
Управління виплатить допомогу позивачу в заявлених сумах, то інші соціальні виплати
вже не зможе бути виконати, отже, будуть порушені права інших громадян: По-друге,
даний вид правовідносин регулюється Бюджетним Кодексом України, який приймається
щорічно, тобто виплата грошової допомоги для ветеранів війни потребує фінансування за
рахунок коштів Держбюджету, але всі суспільні потреби мають бути задоволені виходячи
тільки з фінансових можливостей держави. По-третє, Законом України "Про пенсійне
забезпечення" не застосовується визначення розмірів надбавок, підвищень та інших
доплат до пенсії, що слід зазначити, що поняття мінімального розміру пенсії за віком для
призначення допомоги чинним законодавством не врегульовано. По-четверте, Управління
бере на себе зобов'язання та проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, що
виділяються Мінфіном, а не встановлює розміри цих виплат.
2
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши і дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративна позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники бойових дій мають право на отримання щорічно до 5 травня одноразову грошову допомогу у розмірі п'ята мінімальних пенсій за віком. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Право ОСОБА_1 на отримання грошової допомоги не оспорюється відповідачем. Статтями 99, 100 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Порушення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав одноразову грошову допомогу у 2006 році у розмірі 250 гривень.
Ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає, що щорічну грошову виплату разової грошової допомоги до 5-го травня, в розмірах, передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Одночасно Законом України від 25 грудня 1998 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України, який має щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 БК України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, БК України і закону про Державний бюджет. Виплата грошової допомоги для ветеранів війни потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги визначаються Законом України "Про державний бюджет України".
18 лютого 2004 року Кабінетом Міністрів України за № 177 прийнято Постанову "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", у якій, зокрема, зазначено, що з метою реалізації положень ст. 17-1 вказаного Закону Міністерство фінансів України і Державне казначейство України забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати цієї разової грошової допомоги у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування місцевим органам праці та соціального захисту населення. Органи соціального захисту за вимогами ст. 21 Бюджетного кодексу України не мають власних коштів, а є лише розпорядниками бюджетних коштів. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються їм тільки через розпорядника бюджетних коштів. Відповідно ст.ст. 87, 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з Державного бюджету України належать державні програми соціальної допомоги, зокрема щорічна разова грошова допомога ветеранам війни (ст. 87 БК України). Відповідно до п. 18 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Ст. 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" встановлено, що у 2006 році виплата щорічної грошової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 250 гривень.
У зв'язку з тим., що Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій, і одночасно визначено розмір такої виплати на 2006 рік, суд відмовляє в задоволенні позову, оскільки позивачеві було виплачено 250 гривень, що і
3
передбачено законом, який діяв на час призначення та виплати вищезазначеної разової грошової допомоги.
Посилання позивача на порушення ст. 22 Конституції України є помилковим, оскільки дана норма Конституції стосується прав, свобод та обов'язків людини і громадянина (розділ 2-й Конституції), до яких, зокрема відноситься і право на соціальний захист. Право на соціальний захист включає право на забезпечення громадян у разі втрати працездатності, безробіття у старості, тобто це пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування (ст.46 Конституції України). Щорічна разова грошова допомога, щодо якої виник спір не є основним джерелом існування і не належить до Конституційних прав людини та громадянина в сенсі положень розділу 2-го Конституції України.
Позовні вимоги підтверджуються копією посвідчення учасника бойових дій, копією паспорта, витягами із законодавчих актів та іншими доказами.
На підставі вищевикладеного і керуючись п.5 ст. 12, ст. 17-1 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст.ст. 21, 87, 89 БК України, Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік", ст.ст. 10, 11, 71,99,100,158-164,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративної позовної заяви ОСОБА_1до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської Ради Запорізької області про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Л.В. Колодіна