Справа № 22-6068/2006р. Категорія 30

Головуючий в 1 інстанції Запорожець Т.А. Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С.,

суддів Звягінцевої О.М., Маширо О.П.,

при«екретаріТаранецьВ.О.,                                                           .

розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення і

встановив:

в апеляційній скарзі ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким позов до нього було задоволено, а в задоволенні його позову про вселення -відмовлено, і ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення його позову і відмову в позові до нього, оскільки вважає, що суд безпідставно визнав його таким, що втратив право користування спірною квартирою, не взявши до уваги, що між ним та позивачкою склалися неприязні відносини і вона перешкоджала його проживанню в квартирі. .

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав доводи своєї апеляційної скарги і просив про її задоволення, скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення його позову та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1., а ОСОБА_1. та її представник ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги і просили її відхилити та залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

19.07.2005 року ОСОБА_1. звернулася з вказаним позовом до відповідача, а також ОСОБА_2.,ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .і зазначала, що вона є наймачем трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на кварталі „Северний" в м. Макіївка, яку було надано її сім'ї в 1966 році.

Відповідачі в квартирі не живуть з 1999 року, оскільки створили свої сім'ї і мають де жити.

В спірній квартирі живе лише вона, в ній знаходиться лише її майно і ніяких речей відповідачів.

Оскільки відповідачі не живуть в спірній квартирі більше 6 місяців без поважних причин, то вона просила суд ухвалити рішення, яким визнати їх такими, що втратили право користування спірною квартирою з підстав ст. 71 ЖК України.

25.10.2005 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1. (а.с. 64) і зазначав, що він змушений жити в будинку тещі, оскільки відповідачка, його мати, перешкоджає йому жити в спірній квартирі, забрала в нього ключи від неї і не дозволяє, щоб він там жив.

Тому він просив ухвалити рішення, яким вселити його в спірну квартиру.

20 квітня 2006 р. ОСОБА_1. та ОСОБА_2 відмовилися від позову до всіх інших крім ОСОБА_2  відповідачів, оскільки вони його визнали і добровільно знялися з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири (а.с. 198, 201).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 20 квітня 2006 року прийнято вказану відмову від позову і провадження в справі до всіх відповідачів крім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 закрито (а.с.202-203).

Рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 20 квітня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено і ОСОБА_2 визнано таким^ що втратив право користування АДРЕСА_1

„Северний" в м. Макіївка.

В задоволенні його позову до ОСОБА_1. відмовлено.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.АДРЕСА_1  ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини, на які вона посилається у обгрунтування своїх вимог та заперечень.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не живе в спірній квартирі з 1977 року, коли одружився і пішов жити за місцем проживання дружини.

Не повернувся він в спірну квартиру і в 1979 році після повернення зі служби в радянській армії.

Доводи відповідача щодо неприязних відносин з ОСОБА_1 та наявності перешкод з її боку в користуванні ним спірною квартирою нічим не підтверджено.

Всупереч доводам скарги, ОСОБА_1. не визнала доводи позивача щодо наявності з її боку будь-яких перешкод в користуванні ним квартирою.

Вона пояснила суду, що в нього дійсно немає ключів від квартири саме тому, що він в ній не живе з 1977 року і ніколи не ставив питання про те, щоб вона йому їх дала, як ніколи не звертався до неї з питанням щодо вселення в квартиру, оскільки житлом забезпечений і має з дружиною на праві власності жилий будинок.

              Вказану обставину підтверджено довідкою БТІ (а.с. 191).

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відповідно до вимог ст. 71 ЖК України дійшов висновку про те, що відповідач втратив право користування спірною квартирою, оскільки не живе в ній без поважних причин з 1977 року.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки дослідженихп о справі доказів, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Кіровського районного суд Донецької області   від 20  квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.