2-1284/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 вересня 2010 р.                      Староміський районний  суд  м. Вінниці  

                                                                  в складі судді Шидловського О.В.,

            при секретарі Данилевич А.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сімчук Л.Ю.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці про зобов’язання провести перерахунок пенсії, встановлення основної пенсії, стягнення недоплаченої пенсії,

в с т а н о в и в:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці про зобов’язання провести перерахунок пенсії, встановлення основної пенсії, стягнення недоплаченої пенсії, мотивував тим, що він є інвалідом 3-ї групи і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким визначено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», разом з тим, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» чітко визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6-ти мінімальних пенсій за віком для інвалідів 3-ї групи. ст. 50 Закону №796-ХП від 28.02.1991 р. особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах: інвалідам 3-ї групи – 50% мінімальної пенсії за віком. Звернувшись до відповідача, отримав відмову у перерахунку державної пенсії у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50%мінімальної пенсії за віком, з чим не погодився і звернувся до суду (а.с. 2-3).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі за обставин викладених в позові. Просив задоволити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, зауважила, що управління Пенсійного фонду в Староміському районі м. Вінниці при нарахуванні та виплаті позивачеві пенсії діє в межах законодавства. Подала суду заперечення (а.с. 21-23), зауваживши, що позивач ОСОБА_1 з 19.03.2008 р. перебуває на обліку в управлінні по 3-й групі інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір його  пенсії станом на 01.04.2010 р. становить 1347,70 грн., який складається з: розміру пенсії з обмеженням - 980,00 грн., додаткова пенсія інваліду 3-ї групи внаслідок ЧК – 105,90 грн., підвищення прир. до інв. війни 3-ї гр. – 211,80 грн., доплата прир до інв. війни 3 гр. – 50 грн. Зауважила, що виплата цієї категорії пенсій провадиться за бюджетною програмою «Пенсійне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії І» з бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються згідно із законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Після внесення змін до законів було вирішено застосовувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність (а не мінімальне пенсію за віком), як розрахункову величину для визначення розмірів пенсійних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Мінімальні розміри пенсій особам, які отримують пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розміри додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлені в сталих розмірах, визначених нормами чинного законодавства і їх обчислення станом на 01.09.2008 р. не проводилося за вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1. Просила в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника  відповідача, дослідивши та проаналізувавши докази в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для цієї категорії осіб (а.с. 5, 6, 7). Він отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці в розмірі 1347,70 грн. Звернувшись до відповідача про перерахунок пенсії отримав письмову відмову відповідача (а.с. 10-13).

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційна права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з  втратою годувальника внаслідок Чорнобильської  катастрофи провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Згідно ст.ст. 54 ч. 3, 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього закону.

Згідно ст. 19 ч.2 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення  розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.

 Відповідно до ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно ст. 28 ч. 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не є підставою для відмови в реалізації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, конституційної гарантії та права на отримання пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного суду у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнано неконституційними внесені вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни до ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У ст. 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, і що передбачено у самому рішенні.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що на час розгляду вказаної справи в суді є чинними положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, що діяла до внесення в них змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», так як положення останнього Закону щодо внесення змін визнані неконституційними і втратили чинність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що права позивача порушені, розмір його пенсії має відповідати розміру, встановленому ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»тобто не нижчому шести мінімальних пенсій за віком, розмір якої становить розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, оскільки відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України, а єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Оскільки Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів, при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком слід керуватися саме положеннями закону, зокрема, статей 1 та 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№1058-ІУ від 09.07.2003 року, відповідно до яких виключно цим законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Аналогічні положення також містяться і у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року, зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 67: «У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю...». При цьому слід зазначити, що при встановленні розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”№796-ХІІ від 28.02.1991 року є неправомірним застосування положення будь-яких підзаконних нормативно-правових актів.

Наведене повністю відповідає судовій практиці Верховного суду України, у тому рахунку висновкам, що викладені у ч. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», відповідно до яких: “оскільки Конституція України, як визначено у її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суду при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй».

Відповідно до «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», управління пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, інші виплати відповідно до чинного законодавства.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що Управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці, відмовляючи позивачеві у здійсненні перерахунку пенсії, діяло неправомірно, тобто без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прожитковий мінімум», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.10, 11, 60, 84, 88, 158, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

              Позов задоволити частково.

    Зобов’язати Управління пенсійного фонду Староміського району м. Вінниці провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 19.03.2008 р. по 01.06.2010 р. відповідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

         Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці на користь ОСОБА_1 невиплачену суму за весь період заниженого нарахування пенсії з 19.03.2008 р. по 01.06.2010 р.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складено 13.09.2010 р.

          Суддя