Справа № 22ц-1192                              Головуючий суду першої інстанції: Губанова В.М.

Категорія: 36                                        Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

УХВАЛА

Іменем   України

4   липня   2006  року                     колегія судців судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Козаченка В.І.,

суддів:             Кутової Т.З.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                             Цвєтковій Ю.В.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою                               ОСОБА_2

на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2006 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення заборгованості,

встановила:

24 березня 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення заборгованості.

Позивачка вказувала, що рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2005 р. з ОСОБА_2 стягнути на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 1992 р. народження в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше за неоподаткований мінімум доходів громадян в місяць, починаючи з 14 січня 2005 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Посилаючись на нову редакцію ст. 181 СК України, позивачка просила суд змінити розмір стягнутих з відповідача аліментів, а саме зазначити, що їх розмір на місяць не може бути менше 30% від прожиткового мінімуму.

Крім того, ОСОБА_1 просила також стягнути з відповідача 509 грн. 42 коп. заборгованості по аліментам.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2006 р. позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 6 березня 1992 р. народження в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 березня 2006 р. і до досягнення дитиною повноліття.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що має малу заробітну плату та те, що суд не врахував його стан здоров'я, і просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді, пояснення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Братського районного суду Миколаївської області від 14 січня 2005 р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнути аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 6 березня 1992 р. народження в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше за неоподатковуваний мінімум доходів громадян в місяць, починаючи з 14 січня 2005 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважав, що є підстави для зміни раніше встановленого розміру аліментів у зв'язку з прийняттям Закону України від 22 вересня 2005 р., яким внесено зміни в ч. 2 ст. 181 СК України та встановлено новий мінімальний розмір аліментів.

Однак, такий висновок суду є помилковим, оскільки відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 р. "Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Оскільки є таким, що набрало законної сили рішення суду про стягнення аліментів, і в даному позові ОСОБА_1 фактично ставить питання не про зміну встановленого раніше розміру аліментів, а про перегляд цього рішення в частині зазначення нового мінімального їх розміру, що не може бути самостійною вимогою, то в силу п. 2 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду необхідно скасувати із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 310, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Братського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2006 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.