Справа № 2-6200/10

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2010 року      

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді:  Дзюбановського Ю.І.

при секретарі   судового засідання:  Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» до ОСОБА_1 про розірвання договору, демонтування гаражу та звільнення місця на австоянці,

    ВСТАНОВИВ:

Тернопільське державне науково-технічне підприємство «Промінь», надалі позивач, звернулося до Тернопільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1, надалі відповідач, з врахуванням уточнень в судових засіданнях, про розірвання договору зберігання транспортного засобу від 20.12.2003р., зобов’язання ОСОБА_1 демонтувати металевий гараж та звільнення місця №НОМЕР_1 на автостоянці №НОМЕР_2

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачем по справі систематично порушуються умови договору в частині своєчасної сплати платежів за місце на стоянці, що є підставою для розірвання договору та звільнення місця на автостоянці.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та зазначає, що несплата ОСОБА_1 платежів, які за його твердженням не були сплачені через відсутність у місці Тернополі не можуть братися до уваги, а сплата відповідачем суми боргу протягом розгляду справи не є підставою для відмови у позові в частині розірвання договору, так як станом на дату пред’явлення позову заборгованість існувала, були порушені права ТДНТП «Промінь», що і стало підставою для подання позову.

Відповідач та адвокат – представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнають, мотивуючи тим, що заборгованість сплачена в повному обсязі. Несплата платежів була зумовлена відсутністю ОСОБА_1 в місті Тернополі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи 20 грудня 2003 року між Тернопільським державним науково-технічним підприємством «Промінь» та ОСОБА_1 був укладений договір зберігання транспортного засобу, за умовами якого ТДНТП «Промінь» надає ОСОБА_1 місце №НОМЕР_1 під металевий гараж на австоянці №НОМЕР_2 для зберігання транспортного засобу. Даний договір діє між сторонами терміном на 3 роки з дальшим продовженням. Кожна із сторін має право розірвати договір, якщо не виконуються умови договору.

Враховуючи ті обставини, що відповідач по справі вподальшому користується послугами австоянки, будь-яких дій про небажання однієї із сторін на продовження терміну дії договору зберігання, які б виражалися в поданні заяв, пропозицій, додаткових угод про припинення дії договору після закінчення строку, на який він укладався, до подання позову не вчинено, суд константує про чинність дії договору зберігання.

У відповідності до пункту 2.2 Договору ОСОБА_1 зобов’язувався сплачувати кошти за користування місцем на автостоянці згідно тарифом до 25 числа поточного місяця.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, сторони по договору при його укладанні та вступу договору в дію прийняли на себе обов’язки по виконанні договірних зобов’язань, які за правилами ст. 526, 525 ЦК України повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, а також недопускання односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується самим відповідачем умови договору зберігання транспортного засобу в частині своєчасної (щомісячної) сплати коштів за користування місцем на автостоянці виконувалися не належним чином. Згідно розрахунку позивача за відповідачем рахується заборгованість з жовтня 2009 року по травень 2010 рік (включно) із частковою сплатою, що складає більше шести місяців.

Відповідно до п. 3.2 Договору, при наявності заборгованості більше як шість місяців «підприємство» має право розірвати договір з «власником» в односторонньому порядку.

У відповідності до ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, зокрема розірвання договору.

 За положенням ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За таких обставин, судом встановлено невиконання відповідачем умов договору щодо сплати коштів без поважних на те причин, наявність суми боргу на момент подання позивачу, а відтак і порушення прав та інтересів позивача по справі, що зумовило останнього звернутися до суду за їх захистом, передбачення сторонами в договорі терміну невиконання зобов’язання щодо сплати коштів, з настанням якого виникають підстави та право позивача на розірвання договору, яке реалізоване шляхом звернення з позовом до суду. Відтак, позовні вимоги в частині розірвання договору підлягають до задоволення.

Згідно ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов’язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Зважаючи на припинення зобов’язання сторін, застосовуючи аналогію закону, а саме положень Кодексу про договір зберігання щодо обов’язку забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання, так як між сторонами був укладений договір зберігання транспортного засобу, до задоволення підлягають також вимоги про зобов’язання відповідача демонтувати металевий гараж та звільнення місця №НОМЕР_1 на автостоянці №НОМЕР_2

Не приймаються судом до уваги твердження відповідача про те, що несплата суми коштів за користування місцем на австоянці зумовлена його відсутністю і неможливістю сплатити кошти в касі підприємства, що і є однією підставою для звернення позивача до суду про розірвання договору, оскільки договором не передбачено обов’язкового здійснення платежі через касу підприємства на автостоянці. Відповідач не був позбавлений можливості сплатити кошти через фінансові установи на рахунок підприємства, який зазначений в договорі, а також, зважаючи на принципи, на яких грунтується зобов’язання – добросовісності, справедливості та розумності скористатися послугами інших осіб для оплати платежів.

На клопотання відповідача в підтвердження його відсутності в судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_2, який показав, що його гараж на автостоянці межує поряд з гаражем ОСОБА_1, якого на автостоянці не бачив з початку 2010 року до травня 2010 року.

Крім цього, позивачем в спростування доводів відповідача про його відсутність у місті Тернополі та неможливість сплатити кошти долучена довідка ТДНКП «Промінь», підписана директором підприємства та охоронцями Кондрат Б., Возьним Б., Ковалем В., з додатковими доказами в підтвердження трудових відносин, з якої вбачається, що ОСОБА_1 користувався послугами австоянки з листопада 2009 року по червень 2010 року і знаходився на території стоянки.

Покази свідка в підтвердження відсутності ОСОБА_1 на австоянці протягом тривалого касу та спростування позивачем додатковими доказами щодо можливості чи неможливості ОСОБА_1 здійснювати сплату коштів за користування послугами стоянки судом розцінюються критично, оскільки під час розгляду справи встановлено множинність способів для сторони по договору належно та своєчасно виконати його умови та відсутність перешкод з цього приводу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати позивачу відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 212-215, 218, 223, 224, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 8, 525, 526, 610, 611, 629, 651, 653 Цивільного кодексу України,суд  

ВИРІШИВ:

НОМЕР_2   Позов задовольнити.

2.   Розірвати Договір на зберігання транспортного засобу від 20.12.2003р., укладеного між Тернопільським державним науково-технічним підприємством «Промінь» та ОСОБА_1.

3.   Зобов’язати ОСОБА_1 демонтувати металевий гараж, який знаходиться на автостоянці №НОМЕР_2 місцем №НОМЕР_1 та звільнити місце №НОМЕР_1 на автостоянці №НОМЕР_2

4.   Стягнути із ОСОБА_1 на користь Тернопільського державного науково-технічного підприємства «Промінь» 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

      Суддя                                                                                            Дзюбановський Ю.І.