№ 2-4322/2010
Р І Ш Е Н Н Я
(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНИ)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 р. Іллічівський районий суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Гімон М.М., при секретарі Чудіній Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк”, нотаріуса ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів та зобов’язання вчинити дії ,–
Керуючись ст.ст. 10, 60, 15, 82, 212, 213, 215 ЦПК України, суд , –
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк”, нотаріуса ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів та зобов’язання вчинити дії – відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя потягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення суду буде виготовлений 27.09.2010 р.
Суддя:
№ 2-4322/2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 р. Іллічівський районий суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Гімон М.М., при секретарі Чудіній Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк”, нотаріуса ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів та зобов’язання вчинити дії ,–
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2009 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, в обґрунтування якого зазначив, що 26.11.2007 р. між ним та ПАТ (раніш ЗАТ) „Перший Український Міжнародний банк” (надалі ПАТ „ПУМБ”) був укладений кредитний договір № 5886014, за яким позивач отримав кредит в сумі 50000 доларів США строком до 26.11.2025 року зі сплатою 11,9 % річних. Крім того, того ж дня між цими ж сторонами було укладено договір іпотеки № 5886014 з метою забезпечення належного виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором № 5886014. В Іпотеку було передано належний позивачу будинок АДРЕСА_1. Позивач вважає, що кредитний договір, за яким він отримав кредит в іноземній валюті, укладено з порушенням вимог законодавства, оскільки єдиним платіжною одиницею в Україні є гривня і для видачі кредита в валюті відповідач повинен був мати індивідуальну ліцензію, якої у нього не було. Тому на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України кредитний договір просив визнати недійсним. Також позивач зазначив, що кредитний договір є недійсним ще і через порушення його прав споживача, оскільки він порушує принцип справедливості, покладаючи всі валютні ризики на позивача. Оскільки основне зобов’язання, яке забезпечено іпотекою, позивач вважає недійсним, то і договір іпотеки також просить визнати недійсним.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали із зазначених в позові підстав, пояснивши, що при укладенні кредитного договору в іноземній валюті відповідач не проінформував позивача про валютні ризики, про наслідки та можливість зміни валютного курсу по відношенню до національної валюти України, чим порушив права позивача як споживача. На теперішній час позивач, отримуючи доходи в гривні, не може оплачувати валютний кредит належним чином. Просив визнати обидві угоди недійсними.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що оспорювані позивачем правочини укладені у відповідності з вимогами діючого законодавства, підстав для їх визнання недійсними немає. Дії банку по укладенню та видачі кредиту в іноземній валюті не суперечать законодавству, оскільки банк має дозвіл на здійснення відповідних операцій в іноземній валюті і індивідуальна ліцензія, на яку вказує позивач, для цього не потрібна. Що стосується порушення прав позивача як споживача, то ці твердження також необґрунтовані, оскільки про наявність валютних ризиків він був попереджений і погодився взяти їх на себе, тим більше, що він був вільний у виборі валюти кредиту, але сам обрав долари США. При цьому, твердження позивача про те, що він сподівався на стабільний курс гривні до долару США на протязі 18 років, є неспроможними, оскільки в житті цей курс періодично відчуває різні коливання і позивач повинен був це усвідомлювати. Інформація про сукупну вартість кредиту позивачу була доведена, тому порушення його прав не вбачається.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
26.11.2007 р. між ПАТ „ПУМБ” та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 5886014, за яким останній отримав кредит в сумі 50000 доларів США строком до 26.11.2025 року зі сплатою 11,9 % річних на придбання будинку № АДРЕСА_1. Згідно п. 1.1.1. позивач як позивальник взяв на себе всі валютні ризики під час виконання зобов’язань за цим договором. також сторони домовились, що забезпеченням виконання зобов’язань за договором буде іпотека (п.1.5).
Крім того, 26.11.2007 р. між ПАТ „ПУМБ” та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки № 5886014, за яким з метою забезпечення належного виконання позивачем зобов’язань за кредитним договором № 5886014 в Іпотеку було передано належний позивачу будинок АДРЕСА_1
В обґрунтування позову про визнання недійсним кредитного договору позивач посилається на ст.ст. 203, 215 ЦК України, зазначаючи, що банк не мав права укладати цей договір в іноземній валюті через відсутність відповідного дозволу.
На думку суду, ці твердження не відповідають вимогам закону, оскільки відповідачем надано суду копії наявних у банка на час укладенні правочинів банківської ліценції № 8 від 02.10.2006 року на право здійснення банківських операцій, та дозвіл № 8-1 від 02.10.2006 р., згідно з додатком до якого відповідачу надано право на здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
Також суд не вбачає підстав і для задоволення вимог позивача про визнання недійсним кредитного договору з підстав порушення його прав позивача через ненадання повної інформації, оскільки ці вимоги також не ґрунтуються на вимогах закону. Як вбачається з доданої до кредитного договору Інформації про умови та сукупну вартість кредиту (Додаток 2), що є невід’ємною частиною договору та підписана позивачем, всі необхідна інформація йому була доведена.
Оскільки основне зобов’язання судом недійсним не визнається, то немає підстав і для визнання недійсним договору іпотеки. Яких-небудь самостійних підстав для визнання цього договору недійсним позивач не наводить.
Оскільки кредитний договір та договір іпотеки судом недійсними не визнаються, то немає підстав і для виключення з державних реєстрів і записів про договір іпотеки та обтяження переданого в іпотеку майна.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на нормах законодавства і є безпідставними, суд вважає необхідним у позові відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 15, 82, 212, 213, 215 ЦПК України, суд , –
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний банк”, нотаріуса ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів та зобов’язання вчинити дії – відмовити.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя потягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 27.09.2010 р.
Суддя: