Справа № 2-399/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05 серпня 2010 року                                                   м.Кузнецовськ

    Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням

судді Демчини Т.Ю.

при секретарі Мельникович О.М.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

    Позивач - «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (надалі - банк) просить суд стягнути з ОСОБА_4 22970,62 грн. заборгованості за кредитним договором, в тому числі заборгованості по кредиту в сумі 15074,71 грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 5689,85 грн., пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов’язань в сумі 2206,06 грн., а також судові витрати.

    Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору від 03.03.08 р., відповідач отримав кредит в сумі 16800 грн. на умовах строковості та відплатності. Однак позичальник ОСОБА_4 не виконує умов договору щодо обов’язку сплачувати щомісячно ануїтентний платіж за користування кредитом. Тому позивач, посилаючись на п.3.2.5, 3.2.10 договору, звернувся до суду з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_4, включаючи суму неповернутого кредиту.

    В судове засідання представник позивача не з’явився, подавши заяву про повне підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.

    Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що дійсно, за кредитним договором з позивачем 03.03.08 р. він отримав кредит у розмірі 16800 грн. на споживчі потреби, та у зв’язку з скрутним матеріальним становищем неодноразово допускав прострочення чергового платежу по кредиту. ОСОБА_4 зазначив, що будь-яких вимог банку про дострокове повернення кредитних коштів він не отримував, а тому вважає вимогу повернути всю суму кредиту, в тому числі і ту її частину, строк повернення якої не наступив, безпідставною. ОСОБА_4 не погодився також з розміром нарахованих позивачем штрафних санкцій та вважає їх нарахування безпідставним. В подальшому відповідач в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

    Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково. Підставами для такого висновку суду є наступне.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 03.03.08 р. між позивачем та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 285/08-БС/КД (надалі – кредитний договір), згідно якого позичальник отримав кредит в сумі 16800 грн. на поточні потреби терміном повернення до 03.03.11 р. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24 % річних і зобов’язувався його погашати рівними частинами в сумі 659 грн. на місяць у термін до 03 числа кожного місяця (пп.1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.4, 2.5 кредитного договору). Договір на даний час є чинним, що підтверджується поясненнями відповідача.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, тобто зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п.4.2, 4.3 кредитного договору, за прострочення повернення кредитних коштів та/або сплати процентів, позичальник зобов’язувався сплатити банку штраф з розрахунку 25 % від суми неналежно виконаного грошового зобов’язання.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п.5.2 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих відсотків по них, неустойки відповідно до умов цього договору, в тому числі у випадку несвоєчасного або не в повному обсязі внесення позичальником щомісячного платежу. Як вбачається з даної умови договору, для цього банк надає під розпис уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про дострокове повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з урахування штрафних санкцій.

З наданих до позовної заяви копій вимог банку, направлених ОСОБА_4 за № 166,167 від 15.12.08 р., не вбачається, що позивачем ставилась вимога про дострокове повернення кредитних ресурсів. Отже, суд прийшов до висновку, що передбаченим ст.1050 ЦК України та п.5.2 кредитного договору правом вимагати дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором позивач не скористався.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про стягнення кредитних ресурсів, строк сплати яких на момент розгляду справи не наступив.

Вирішуючи питання про суму, що підлягає стягненню з відповідача на користь банку, суд виходив з наступного.

Як видно з наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог, сума неповернутих ОСОБА_4 кредитних коштів складає 15074,71 грн., сума прострочених та несплачених відсотків – 5689,85 грн., нарахованих штрафних санкцій за порушення умов договору – 2206,06 грн.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 09.03.10 р. ОСОБА_4 повернув 1725,29 грн. кредитних коштів.

З графіку погашення кредиту (додаток № 2 до кредитного договору) судом встановлено, що станом на 03.08.10 р. ОСОБА_4 зобов’язувався повернути банку 12529,90 грн. від суми кредиту.

Отже, розмір простроченої заборгованості по кредиту на момент розгляду справи судом складає: 12529,90 грн. – 1725,29 грн. = 10804,61 грн.

З розрахунку позовних вимог вбачається також, що сума прострочених та несплачених відсотків за кредитним договором складає 5689,85 грн., штрафних санкцій – 2206,06 грн. Суд вважає обґрунтованим розрахунок суми позовних вимог в частині нарахування розміру прострочених відсотків та штрафних санкцій, та вбачає правові підстави для їх стягнення.

Отже, загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача, складає: 10804,61 грн. + 5689,85 грн. + 2206,06 грн. = 18700,52 грн.

Судові витрати слід стягнути пропорційно до задоволеної частини позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.526, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

    Позов задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_4 на користь відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 18700 (вісімнадцять тисяч сімсот) грн. 52 коп. заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»  325 (триста двадцять п’ять) грн. 41 коп. судових витрат.

    В решті позову відмовити у зв’язку з безпідставністю.

    На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: