Справа № 2-4262

2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    21 вересня 2010 року                Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Веденмеєр М.В., при секретарі Млачньовій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю « Аеросвіт курорт » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

    Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 12200 гривень, а також судові витрати по справі.

Вимоги мотивовані тим, що 22 червня 2009 року ОСОБА_1 отримав відповідно до заяви про надання позики від позивача грошові кошти у розмірі 22000 гривень, строком на один рік, а саме  до 22 червня 2010 року, відповідно до резолюції Генерального директора позивача на заяві про надання позики. Отримання відповідачем грошових коштів підтверджується видатковим касовим ордером № 4200 від 22 червня 2009 року. Позика поверталася шляхом щомісячного внесення відповідачем пропорційних сум грошей.                    31 травня 2010 року відповідач ОСОБА_1 звільнився з посади, яку займав у позивача, але суму позики в повному обсязі не повернув.  

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі.  

Відповідач в судовому засіданні проти позову  заперечував, посилаючись на той факт, що отримав від позивача позику, але не повернув її в повному обсязі, однак заперечував проти розміру залишку заборгованості.

    Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

    Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, - зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    У силу ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошті або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

    Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує  встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Ч.2 ст. 1047 Цивільного кодексу України передбачає, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно до ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається  таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що  правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі вказаних документів, відповідно до норм цивільного законодавства України є договором позики.

Судом встановлено, що 22 червня 2009 року ОСОБА_1 отримав відповідно до заяви про надання позики від позивача грошові кошти у розмірі 22000 гривень, строком на один рік, а саме  до 22 червня 2010 року, відповідно до резолюції Генерального директора позивача на заяві про надання позики ( а.с. 33 ). Отримання відповідачем грошових коштів підтверджується видатковим касовим ордером № 4200 від 22 червня 2009 року ( а.с. 63 ). Позика поверталася шляхом щомісячного внесення відповідачем пропорційних сум грошей.                    31 травня 2010 року відповідач ОСОБА_1 звільнився з посади, яку займав у позивача, але суму позики в повному обсязі не повернув. На цей час сума заборгованості складає 12000 гривень, що підтверджується картковим розрахунком ( а.с. 35-37 ).

Суд приймає до уваги посилання представника позивача на заяву, що була підписана відповідачем, від 03 червня 2010 року, зі змісту якої вбачається, що останній не заперечує факт наявності заборгованості по борговим зобов’язанням, що виникли 22 червня 2009 року. Відповідач не заперечує, що він дійсно підписував цю заяву.

При таких обставинах, з’ясувавши всі факти та дослідивши надані докази, суд вважає, що відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань, у зв’язку з чим, з нього на користь позивача підлягає стягненню зазначена сума заборгованості.

    Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 207, 525, 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України,

ВИРІШИВ:

    Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю « Аеросвіт курорт » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

    Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Аеросвіт курорт »  заборгованість за договором позики у розмірі 12200             ( дванадцять тисяч двісті ) гривень.

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Аеросвіт курорт »  судові витрати у розмірі 122  ( сто двадцять дві ) гривні сплати судового збору та 120  ( сто двадцять) гривень сплати витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 242 ( двісті сорок дві ) гривні.

    Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя: