Справа 2-1851/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2010 року м. Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Дахневич О.Д.
при секретарі Ляшенко Г.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом голови Сакської міської ради АР Крим ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, головного редактору газети «Крым сегодня» Крисько Андрія Олександровича про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
27 квітня 2010 року голова Сакської міської ради АР Крим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, головного редактору газети «Крым сегодня» Крисько Андрія Олександровича про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що в газеті «Крым сегодня» НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 на стор. 3 було опубліковано відкритого листа ОСОБА_2 до Сакського міського голови ОСОБА_1, який містить в собі брехливу інформацію, націлену на дискредитацію міського голови ОСОБА_1, посягає на його честь, гідність та ділову репутацію , спричинила значну шкоду його особистим немайновим правам та інтересам. Зокрема в статті вказано, що він,: «…находясь на ответственной должности, руководствуясь своими личными корыстными интересами и близкой Вам группы сотрудников и депутатов, несмотря на осуждение Митрополита ОСОБА_5, Вы покушаетесь на интересы церкви, при этом бросая вызов чувствам не только верующих, но и всей городской общественности». Далі в листі зазначено, що «Одной из схем обогащения Вы избрали организацию торгового бизнеса для себя, своей семьи и кучки приближенных к Вам людей на центральной площади путем строительства торгового комплекса…». Позивач ніяких особистих корисних інтересів на отримання вказаної земельної ділянки не має, як не мають цього інтересу й його родичі. 25 грудня 2007 року було прийнято рішення Сакської міської ради про дозвіл ПП «ТОК «Центр» підготовки матеріалів узгодження місто розташування земельної ділянки для надання в оренду під будівництво та обслуговування торгівельно-офісного комплексу «Центр» по вул..Радянській в м.Саки. 25 березня 2009 року на підставі клопотання ПП «ТОК «Центр» Сакська міська рада своїм рішенням визнала таким, що втратило силу рішення від 25 грудня 2007 року. Позивач вважає, що відкритий лист ОСОБА_2 умисно спрямовано на його дискредитацію, а також торкається його родини, вислови листа мають обвинувальний характер, не підтверджені документально, спричиняють шкоду напрацьованому іміджу, а також принижують його в очах громадськості міста. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд: визнати дії відповідачів, що виразились в публікації недостовірної, брехливої інформації в газеті «Крым сегодня», що компрометує його роботу, порочать честь, гідність та ділову репутацію, незаконними ; зобов'язати ОСОБА_2, редактора та засновника газети опублікувати спростування недостовірних і брехливих статей у найближчому номері газети; заборонити засновнику та головному редактору газети «Крым сегодня» публікувати в своїй газеті інформацію, що стосується роботи Сакської міської ради, міського голови ОСОБА_1 і не підтверджена документально; вилучити у редакції газети «Крым сегодня», у кіосках та магазинах ВАТ «Кримсоюздрук» нереалізовані газети «Крым сегодня» з вказаною публікацією; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в сумі 100 грн. 00 коп. та судові витрати.
В судове засідання позивач не з’явився. В матеріалах справи є заява позивача з проханням справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку у разі неявки в судове засідання відповідачів.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, головний редактор газети «Крым сегодня» Крисько А.О. у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи або розгляд справи у їх відсутності суду не надали. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, суд дійшов до наступного.
Судом достовірно встановлено , що в НОМЕР_1 газети «Крым сегодня» від ІНФОРМАЦІЯ_1 на стор. 3 було опубліковано відкритого листа ОСОБА_2 до Сакського міського голови ОСОБА_1
Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28).
Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно зі статтею 471 Закону України “Про інформацію” ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Особа звільняється від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою.
Стаття 9 Конституції України передбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини. Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.
Аналіз зазначеного національного законодавства та статті 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. При цьому преса не повинна переступати межу, встановлену з метою захисту репутації інших осіб, але повинна повідомляти інформацію та ідеї з політичних питань, так само, як із питань, що становлять громадський інтерес. Не лише преса має завдання повідомляти таку інформацію, але й громадськість має право її отримувати (рішення Європейського суду з прав людини у справах: “Лінгенс проти Австрії” та “Українська прес-група” проти України”).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лінгенс проти Австрії” суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
Аналіз змісту відкритого листа в газеті, з врахуванням його повного тексту, а не окремих висловлювань, наведених у позовній заяві, свідчить про те, що їх автор не робив тверджень і висновків. У тексті листа відсутні твердження про факти, а є лише оціночні судження, на підставі яких читач міг самостійно робити оцінку викладеної інформації. У вказаному листі містяться думки, погляди автора, поширені в порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова. Позивач не обґрунтував необхідності втручання суду в процес реалізації автором цього права та не довів суду, що відповідачі, поширюючи інформацію, діяли недобросовісно.
Оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб’єктивної думки і поглядів відповідачів, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону України “Про пресу та інші засоби масової інформації”, стаття 65 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”) у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Окрім цього, суд виходить із того, що міський голова, депутати міської ради, інші посадові особи є публічними особами, і ставши такими, вони погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть визнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації. Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої політичної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів і вчинків і повинні це усвідомлювати.
З цих же підстав суд вважає не заснованими на законі позовні вимоги про заборону засновнику і головному редактору газети «Крым сегодня» публікувати у своїй газеті недостовірну та неперевірену інформацію, що стосується роботи міської ради та міського голови; вилучення у редакції газети ««Крым сегодня», у кіосках і магазинах ВАТ «Кримсоюзпечать» нереалізовані газети «Крым сегодня» із зазначеними публікаціями.
Згідно статті 5 Закону України «Про інформацію», основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Таким чином, законодавством вже встановлено обов’язок осіб, у тому числі відповідачів, дотримуватися вказаних принципів при поширенні інформації, і тому суд не може додатково встановлювати вказані обов’язки. Суд може лише перевіряти відповідність поширеної інформації вказаним принципам.
Крім того, під час судового розгляду справи не встановлені обставини, що свідчать про зловживання відповідачами свободою діяльності друкованих засобів масової інформації, які передбачені статтею 3 Закону України « Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», у зв’язку з чим суд вважає необґрунтованими позовні вимоги щодо вилучення не реалізованих екземплярів газет.
Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди мають похідних характер і пов’язані з встановленням факту порушення прав особи незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, в цій частині позовних вимог також слід відмовити.
Враховуючі наведене, на підставі ст. ст. 3,28,34 Конституції України, ст. 277 Цивільного кодексу України, ст.. ст.. 5 , 471 Закону України “Про інформацію”, ст.. 3 Закону України « Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні, ст..10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, керуючись ст.. ст.. 10,11,60,80, 88,212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України , суд
в и р і ш и в :
У задоволенні позовних вимог голови Сакської міської ради АР Крим ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, головного редактору газети «Крым сегодня» Крисько Андрія Олександровича про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати залишити на рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайонного суду АРК у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий: