Справа № 2-8811/2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗАОЧНЕ
9 вересня 2010 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді: Антоняк Т. М.
секретаря: Барабаш М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про стягнення 3304 грн. 22 коп. заборгованості підвищення до пенсії, отриманої в 2007-2009 роках та за 4 місяці 2010 року, право на яке надане ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, -
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про стягнення 3304 грн. 22 коп. заборгованості підвищення до пенсії, отриманої в 2007-2009 роках та за 4 місяці 2010 року, право на яке надане ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни, до яких він відноситься, з 01.01.2006 р. пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” призупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік” вказану статтю викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% мінімальної пенсії за віком. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 року визнано неконституційними вказані положення Законів України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та “Про Державний бюджет України на 2008 рік”. Однак, відповідач не провів йому таке підвищення пенсії і не виплачував протягом з 2007р. по 2009р. та за чотири місяці 2010р. пенсію з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком. На його письмову заяву провести підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідач відповів відмовою.
Представник відповідача — Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на копії повістки (а.с.15). Причину неявки суду не повідомив.
З урахуванням вищенаведеного суд вирішив провести розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо захисту порушеного права пенсіонера, наділеного статусом “дитина війни” на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
В судовому засіданні встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і є пенсіонером (а.с.7). Відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 р., він набув статусу “дитина війни” (а. с. 7), тому згідно ст.6 вказаного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 р. було зупинено статтею 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону).
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відновлено. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. У відповідності з вимогами ч.2 ст.152 Конституції України визнані неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Отже, з 09.07.2007 р. відновлено дію 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” щодо встановлення розміру підвищення до пенсії.
У силу Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню і виплаті передбаченої ст.6 Закону надбавки до пенсії позивачу покладено на управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.
Однак, всупереч рішенню Конституційного Суду України відповідач УПФУ в м. Івано-Франківську за період з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. провів виплату позивачу пенсії без урахування тридцятивідсоткового підвищення мінімальної пенсії за віком, про що повідомив позивачу у відповіді на його звернення від 11.06.2010 року №1550 (а.с. 8).
Згідно ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Стосовно вимоги за 2008 р. судом встановлено, що згідно п.41 розд. П Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладена в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказані положення визнані неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Незважаючи на те, що з 22.05.2008 р. відновлено дію ст.6 Закону у попередній редакції, відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України в період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року нарахував та виплатив позивачу підвищення до пенсії у розмірі лише 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, при виплаті пенсії позивачу з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. відповідачем не дотримано вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Посилання відповідача на врегулювання даного питання постановою КМ України №530 від 28.05.2008 року не заслуговує на увагу, оскільки згідно з положенням ч.4 ст. 4 ЦК України у разі якщо постанова КМУ суперечить положенням цього Кодексу або іншого закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону Також згідно ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності нормативно-правового акту закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Що стосується вимоги про стягнення за 2009 рік, то незважаючи на те, що з 22.05.2008 р. відновлено дію ст. 6 ?ро соціальний захист дітей війни” у попередній редакції, і її чинність станом на 2009 рік, відповідач неправомірно провів виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2005 в розмірі 49,80 грн.
Враховуючи чинність ст 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" станом на 2010 рік та положень ч.4 ст. 4 ЦК України про пріоритетність законів над підзаконними актами, суд розцінює дії відповідача по виплаті позивачу за період з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року підвищення до пенсії відповідно до постанови КМУ №530 від 28.05.2005 року протиправними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення. Слід стягнути з відповідача на користь позивача за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року недоплачену суму підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.
На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 55, 124, 152 Конституції України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст.54 Закону України ?ро державний бюджет на 2009 рік”, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ст. 54 Закону України ?ро Державний бюджет України на 2009 рік”, ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 3-11, 15, 60 ЦК України, керуючись ст. ст. 8, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, –
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задоволити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, недоплачену суму підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року з урахуванням вже виплачених сум.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на користь ОСОБА_1 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 51,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільно-Процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя: Антоняк Т. М.