УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Косигіної Л.М., Жигановської О.С.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі Житомирського регіонального управління Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про відновлення становища, яке існувало до порушення прав
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії „Житомирського регіонального управління” Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” (надалі ПАТ КБ „ПриватБанк”) на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 липня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду та в обґрунтування вимог зазначав, що Банк в односторонньому порядку змінив умови договору від 25.01.2008 року, та з 05.02.2009 року підняв відсоткову ставку за вказаним договором з 14% до 21% річних.
Позивач вважає, що дії банку по підвищенню відсоткової ставки порушують його права та суперечать нормам Цивільного Кодексу України та Закону України „Про банки і банківську діяльність”, а тому просить відновити становище, яке існувало до порушення прав.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 29 липня 2010 року позовні вимоги задоволено. Зобов’язано відновити відсоткову ставку по кредитній угоді №М1-06-08 від 25.01.2008 року, укладеної між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з 21% до 14% річних, починаючи з 01 лютого 2009 року.
В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ „ПриватБанк” порушує питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на час укладення кредитного договору, Банк мав право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки в разі збільшення облікової ставки НБУ та зміни курсу долара США до гривні. Представник вказує, що Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” від
_____________________________________________________ __________________________
Справа №22ц-6009 Головуючий в суді 1-ї інстанції Сингаївський О.П.
Категорія 27 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
12.12.2008 року не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом. Також, посилається на те, що при
ухваленні рішення, суд не врахував положення Закону України „Про захист прав споживачів”.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25 січня 2008 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк” (з 17.07.2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір на споживчі цілі № М1-06-08. За умовами вказаного договору, ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 85 000 доларів США строком до 24 січня 2013 року, з процентною ставкою за кредитним договором в розмірі 14% на рік /а.с. 13-15/.
Згідно п.2.3.1 кредитного договору, Банк мав право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування Кредитом, при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні.
Вказаним пунктом виписана також і процедура, яку Банк має дотриматися щодо підвищення відсоткової ставки. Так, при збільшенні відсоткової ставки, Банк за 20 днів до вступу в силу зміненої відсоткової ставки, направляє Позичальникові письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки, що містить Графік погашення кредиту, відсотків і винагороди, розрахований з урахуванням нової відсоткової ставки.
08 січня 2009 року на адресу позивача було направлено повідомлення ПАТ КБ „ПриватБанк” про зміну кредитного договору щодо встановлення процентної ставки, яка з 01 лютого 2009 року буде становити 21 % на рік та відповідна додаткова угода від 30 січня 2009 року (а.с.59).
Позивач не погодився на зміну умов договору в односторонньому порядку, та звертався до Банку з відповідними листами, відповідь на які отримав через шість місяців (а.с. 9,10).
Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. При цьому зміни до кредитних договорів допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 651 ЦК України). Також, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором (стаття 652 ЦК України).
Пункт 3.5 „Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” (надалі Правила), затверджених Постановою Національного банку України №168 від 10 травня 2007 року, банкам надано право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).
Відповідно до ч.5 пункту 3.4 зазначених вище Правил, Банки зобов’язані в кредитному договорі зазначати правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках, а тому Банк повинен навести (математичну залежність) між запропонованим розміром ставки до розміру ставки Національного Банку України (надалі НБУ), а також обґрунтувати збільшення процентної ставки.
3
Доказів на підтвердження того, що таке правило було зазначено в договорі, чи Банк, направляючи повідомлення 08.01.2009 року його навів не надані.
З урахуванням вищенаведеного, Банк не міг в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку, обмежившись лише формальним попередженням.
Разом з тим, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” від 12.12.2008 року внесені зміни до ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та доповнено Цивільний кодекс України ст.1056-1 ЦК України. Вказані зміни набули чинності з 09 січня 2009 року.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений Банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права Банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Дії банку по підвищенню процентної ставки не відповідають вище зазначеному Закону та нормам ЦК України, оскільки були вчинені після 09.01.2009 року.
Є безпідставними, доводи апеляційної скарги про те, що ініціювання підвищення процентних ставок за кредитом відповідно до ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів” можливе без згоди позичальника.
Згідно вимог ст.11 вказаного Закону, процентна ставка дійсно може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. З викладеного вбачається, що зміна умов кредитного договору може бути як у бік збільшення процентної ставки, так і у бік її зменшення, бо і в тому, і в іншому випадку розмір ставки зміниться. Нормою ж Цивільного кодексу України накладено заборону не на зміну процентної ставки, а тільки на її збільшення в односторонньому порядку /ст.1056-1 ЦК України/.
Таким чином, одночасна дія статті 1056-1 ЦК України та статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів” дозволяє банкам змінювати процентну ставку за кредитним договором, але тільки в тому випадку, якщо ця зміна не приведе до збільшення цієї ставки.
Доводи апеляційної скарги, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.209,218, 303,307,308,313-315,317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії „Житомирського регіонального управління” Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 29 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді