УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Косигіної Л.М., Жигановської О.С.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради, управління Пенсійного фонду України в м. Коростень, Державного казначейства України про визнання дій неправомірними та стягнення коштів передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Коростень на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 липня 2009 року,-
встановила:
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 липня 2009 року позовні вимоги позивачки задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідачів щодо невиплати ОСОБА_1 коштів передбачених ст.37, ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради на користь ОСОБА_1 кошти передбачені ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 1 503 грн.30 коп. за період з 01.06.2008 року по 31.12. 2008 року .
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в м. Коростень на користь ОСОБА_1 кошти передбачені ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 7 516грн. 50 коп., за період з 01.06.2008 року по 31.12. 2008 року .
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Коростень просить постанову суду скасувати, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, а тому управління Пенсійного фонду не є належним відповідачем по справі.
____________________________________________________________________________________
Справа №22ц-5888 Головуючий в суді 1-ї інстанції Ольшевські Н.В.
Категорія 79 Суддя-доповідач Котік Т.С.
2
Постанова суду в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради та стягнення коштів з вказаного управління, не оскаржується.
Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсія непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні гарантованого добровільного відселення, підвищується на 2 мінімальні заробітні плати.
Судом встановлено, що позивач проживає на території радіоактивного забруднення, є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 3-ї категорії, непрацюючим пенсіонером, та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області, а тому відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на доплату до пенсії.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в м. Коростень в частині визначення та виплати позивачу підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Задовольняючи позов, суд правильно виходив з того, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні їй відповідати.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008№10-рп2008, визнано неконституційними деякі положення Законів України „Про Державний бюджет на 2008 рік” зокрема п. 28 ст. 67 зазначеного Закону, яким ст. 39 та ст.51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в новій редакції.
Положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, а отже з 22 травня 2008 року була відновлена попередня редакція ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Таким чином, позивач, має право на отримання доплати до пенсії.
Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не є належним відповідачем по справі та не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необгрунтованими.
Відповідно до п.24 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів шодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2000 № 987, яка є чинною, видатки, пов'язані з наданням пільг щодо пенсійного забезпечення згідно із Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (пенсій на пільгових умовах за віком і стажем роботи, пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника, додаткові пенсії, щомісячні компенсації за втрату годувальника, підвищені пенсії і допомога), проводяться органами, які виплачують пенсію.
Вказана норма узгоджується зі ст.72 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яка відносить до джерел формування коштів Пенсійного фонду кошти державного бюджету та цільових
3
фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Зазначені кошти становлять бюджет Пенсійного фонду (ст.71 цього Закону).
Відповідно до п 2.1. Положення основними завданнями Управління є: забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел , визначених законодавством, а тому управління Пенсійного фонду є належним відповідачем у справах щодо виплати пенсій та доплат до них.
Доводи управління Пенсійного фонду щодо правомірності дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є також безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Положення частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги з приводу помилкового застосування норм вказаного закону до спірних правовідносин, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування постанови відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 308, 313, 315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області відхилити.
Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий Судді