УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування, визнання таким, що відбувся договір купівлі-продажу частини будинку, переведення на співвласника частки у праві спільної часткової власності прав та обов’язків покупця
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 липня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом та в обґрунтування вимог зазначала, що вона як власник 35/100 ід. часток домоволодіння по АДРЕСА_1 має переважне право на купівлю 65/100 ід. часток вказаного будинку, про що її було повідомлено через нотаріальну контору.
У зв’язку з тим, що в послідуючому, відповідачі подарували належну їм частину домоволодіння, просила визнати угоду удаваною, так як вважає, що між сторонами фактично було укладено договір купівлі – продажу, а також просила перевести на неї права та обов’язки покупця 65/100 ід. часток будинку, та стягнути з неї на користь відповідачів грошову суму, у яку за договором оцінено відчужувану частину будинку.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 липня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд не повно з’ясував обставини по справі.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного .
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-5772 Головуючий в суді 1-ї інстанції Коваленко В.К.
Категорія 19 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
Судом встановлено, що позивачка є власником 35/100 ід.часток АДРЕСА_1 (а.с.12,13).
Відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, належало по 65/300 ід. часток будинку за вищевказаною адресою (а.с. 134 ).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Частина 2 вищезазначеної статті передбачає, що продавець частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
На виконання зазначених норм, 18 лютого 2008 року, нотаріусом Брусилівської Державної нотаріальної контори направлений лист на ім’я ОСОБА_1 щодо переважного права на купівлю 65/100 ід. часток будинку АДРЕСА_1
12 березня 2008 року позивачка повідомила нотаріальну контору про те, що вартість будинку, визначена співвласниками, занадто завищена. Вона ж надає свою згоду для придбання будинку на рівних умовах передбачених ч.1 ст. 362 ЦК України (а.с.11).
01 липня 2008 року співвласники 65/100 ід. часток АДРЕСА_1 подарували свою частину будинку ОСОБА_5 (а.с. 133 ).
Відповідно до вимог ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Для визначення угоди удаваною суду слід встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Особа, яка вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинна довести, що правочин укладено саме з такою метою. При цьому обов’язок доведення тієї обставини, що сторони подібної мети не мали, не може бути перекладено на відповідачів в такій справі.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачка не надала належних доказів, що між сторонами фактично відбувся договір купівлі-продажу частини будинку.
Доводи апелянта про те, що відповідачі по справі не могли подарувати частину будинку, оскільки їх намір був направлений на його продаж, є безпідставними.
За змістом частин 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
3
Зважаючи на викладе, співвласники 65/100 частин АДРЕСА_1 на власний розсуд розпорядилися своїм майном у спосіб, не заборонений законом.
Та обставина, що вони змінили свій намір щодо продажу будинку, не є підставою для визнання правочину від 01 липня 2008 року удаваним.
Є безпідставними доводи ОСОБА_1 з приводу того, що суд не повно з’ясував обставини справи, оскільки не допитав нотаріуса, який посвідчував договір дарування, оскільки районним судом були витребувані з Брусилівської нотаріальної контори договір дарування від 01.07.2008 року та документи, згідно яких вчинявся правочин (а.с. 19,20).
Також, в судовому засіданні відповідачі не заперечували тієї обставини, що спочатку мали намір продати частину будинку, та про свої наміри повідомляли позивачку (а.с.14). Відповідне повідомлення нотаріуса та відповідь позивачки знаходяться в матеріалах справи.
При розгляді справи в апеляційній інстанції, позивачка пояснила, що нотаріусу вона хотіла вручити копію скарги на його дії з приводу посвідчення договору дарування, та відмови нотаріуса надати інформацію про вчинені договори щодо спірного будинку. В послідуючому, вказану скаргу позивачка направила до Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України та Президенту України (а.с. 127).
Зі змісту відповіді Головного управління юстиції у Житомирській області, яке проводило перевірку за скаргою, що надійшла з Міністерства юстиції України, вбачається, що при посвідченні договору дарування порушень в діях нотаріуса не виявлено (а.с.136).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 308, 313- 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді