УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    У Х В А Л А

                                             ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    01 вересня 2010 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

                       головуючого – судді           Котік Т.С.

                                            суддів           Трояновської Г.С., Миніч Т.І.

                       з участю секретаря           Журавської О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до  управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирській області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої доплати до пенсії, передбаченої Законом України  „Про соціальний захист дітей війни”

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду  Житомирської області від 10 листопада 2009 року,-

встановила:

           Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі щодо не нарахування доплати до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”

          Стягнуто з управління Пенсійного фонду в Лугинському районі на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 1192 грн. за період з 01 вересня 2008 року по 31 серпня 2009 року.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить постанову суду скасувати. Зазначає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, а тому належним відповідачем у справі є Державне Казначейство України. Також, апелянт посилається на те, що суд безпідставно застосував  положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та не врахував, що жодним нормативним актом не врегульовано механізм розрахунку підвищення пенсії.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

_____________________________________________________________________________

Справа №22ц-4650                                                    Головуючий в суді 1-ї інстанції  Бичківська К.Г.

Категорія 79                                                               Суддя-доповідач Котік Т.С.

2

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як було встановлено судом, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.»

           Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

           Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на всій території України та має  преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

           Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

           Таким чином, з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, а відтак позовні вимоги, є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необгрунтованими.

Відповідно до  Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, та відсутності нормативний акту який  регулює механізм розрахунку підвищення пенсій, є безпідставними.

          Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної

3

пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї

статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

         З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.  303,304-1,307,308,313, 315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області відхилити.

             Постанову Лугинського районного суду  Житомирської області від 10 листопада 2009 року залишити без змін.

         Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

  Головуючий                                             Судді