УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
08 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Котік Т.С.
суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Коростишівської районної державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2008 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначала, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Відповідачка зареєстрована та проживала у вказаній квартирі, оскільки перебувала в шлюбі з її сином. З липня 2007 року відповідачка не проживає в спірній квартирі, оскільки виїхала на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, а тому позивачка просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням відповідно до ст. 163 ЖК України.
В лютому 2010 року позивачка уточнила позовні вимоги та просила визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням відповідно до ст. 156 ЖК України (а.с.140,141).
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, судом не враховано, що відповідачка виїхала зі спірного житла в 2007 році, що підтверджено рішенням суду від 17.04.2009 року, та показами свідків, а також, судом невірно визначені правовідносини, що склалися між сторонами.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку,
____________________________________________________________________________________________
Справа №22ц-4560 Головуючий в суді 1-ї інстанції Рибнікова М.М..
Категорія 40 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка має право користуватися житловим приміщенням на підставі ч.4 ст. 156 ЖК України, оскільки є членом сім’ї власника квартири, а припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє її права користуватися займаним приміщенням. Окрім того, суд прийшов до висновку, що відповідачка з поважних причин не проживала в квартирі, оскільки з 02.12.2008 року по теперішній час працює в м. Києві.
Проте, такі висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім’ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст. 64 ЖК України, тобто дружина власника квартири, їх діти і батьки, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем (власником) і ведуть з ним спільне господарство.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 березня 2000 року належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.7).
Відповідачка ОСОБА_2 та ОСОБА_4- син позивачки, перебували в шлюбі з 18 серпня 2001 року до 19 березня 2008 року.
З 2001 року, за згодою позивачки, відповідачка ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована за вищезазначеною адресою, а в 2003 році за вказаною адресою був зареєстрований її син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (а.с. 9, 121).
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 березня 2008 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано. Сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження залишено проживати з матір’ю.
Підставою для розірвання шлюбу стало те, що подружжя з липня 2007 року не підтримують подружніх стосунків, проживають окремо і не мають наміру поновлювати сімейне життя (а.с. 25).
19 червня 2008 року ОСОБА_4 отримано свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с.8).
З огляду на викладене та в контексті вимог статті 64 ЖК України, відповідачка ОСОБА_2 не була членом сім’ї власника квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1
Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та поясненнями сторін. Зокрема, сама відповідачка пояснювала, що позивачка ніколи не проживала в зазначеній квартирі.
Також, є безпідставними посилання суду першої інстанції на ст. 405 ЦК України, оскільки вказана норма регулює відносини власника житла та членів сім’ї власника квартири.
Доводи відповідачки про те, що вона вимушена була покинути помешкання, оскільки їй створили неможливі умови для проживання є безпідставними.
3
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Коростишівського районного суду від 17 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про поділ майна, витребування майна з незаконного володіння, усунення перешкод в користуванні житловим будинком та стягнення коштів встановлено, що в серпні 2007 року ОСОБА_2 виїхала з квартири АДРЕСА_1, забравши свої речі, та переїхала проживати до м. Києва, де проживає постійно та працює до цього часу (а.с.57).
Також, судом встановлено, що, забираючи свої речі з квартири, ОСОБА_2 ніхто не чинив перешкоди, та вона самостійно віддала ключі від квартири ОСОБА_1
Та обставина, що відповідачка проживає та працює в м. Києві підтверджується змістом трудової книжки та довідкою з місця роботи (а.с.143-147).
При розгляді справи в апеляційній інстанції відповідачка пояснила, що з серпня 2007 року вона працювала в м. Києві по сумісництву, а з грудня 2008 року працює постійно в ТОВ ?кртрансбуд” по теперішній час. Винаймає житло в м. Києві, дитина з 2007 року ходила в дитячий садок, а в цьому році влаштована до школи м. Києва.
За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 у зв’язку із вибуттям на інше постійне місце проживання до м. Києва, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового – про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317,319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді