УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    У Х В А Л А

                                             ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    31 серпня 2010 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

                       головуючого – судді           Котік Т.С.

                                            суддів           Миніч Т.і., Трояновської Г.С.

                       з участю секретаря           Жовновської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі  справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в  Бердичівському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Бердичівському районі Житомирської області на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2010 року,-

встановила:

Постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Бердичівському районі Житомирської області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 невиплаченої надбавки до пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік” та Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік”.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Бердичівському районі, посилаючись на порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України, просить рішення суду скасувати. Зазначає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

         Також, апелянт посилається на те, що суд безпідставно застосував  положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та не врахував, що жодним нормативним актом не врегульовано механізм розрахунку підвищення пенсії.

_____________________________________________________________________________

Справа №22ц- 4296                                                   Головуючий в суді 1-ї інстанції  Зайцев А.В.

Категорія 79                                                               Суддя-доповідач Котік Т.С.

2

Розглянувши справу та перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як було встановлено судом, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Дія статті 6 вказаного Закону було обмежено Законами України „Про Державний бюджет на 2007 рік” та „Про державний бюджет на 2008 рік”, а тому пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачувалася замість пенсій, в 2008 році та в 2009 році виплачувалася в меншому розмірі, а в 2007 році такі виплати взагалі не проводилися.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6 рп /2007  та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення  Законів України „Про Державний бюджет на 2007 рік” та „Про Державний бюджет на 2008 рік” щодо обмеження виплат передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який набув чинності з 01.01.2007 року.

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на всій території України та мають  преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

           Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають

чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

            Таким чином, спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення суду таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

 Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необгрунтованими.

Відповідно до  Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції, і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про

3

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, та відсутності нормативний акту який  регулює механізм розрахунку підвищення пенсій, є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бердичівському районі Житомирської області відхилити.

            Постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2010 року залишити без змін.

       Ухвала є остаточною та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий                                             Судді