УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
іменем України
08 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої Котік Т.С.
суддів Жигановської О.С., Трояновської Г.С.
при секретарі Порохня М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила зобов’язати відповідача не чинити їй перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою розміром 0,0046 кв.м, шляхом знесення паркану і надання доступу до спірної частини земельної ділянки.
В травні 2010 року позивачка уточнила позовні вимоги та просила зобов’язати відповідача не чинити їй перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шириною 1,08 м і довжиною 43,7 м. площею 0,0046 га по АДРЕСА_2, що межує із земельною ділянкою по АДРЕСА_1. Усунути існуючі перешкоди шляхом знесення за рахунок відповідача влаштованої ним дротяної огорожі та повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки. Також, позивачка просила стягнути на її користь 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач самовільно позбавив її права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,0046 га, встановивши огорожу, що призвело до душевних страждань та обмежень.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шириною 1,08 м та довжиною 43,7 м площею 0,0046 га по АДРЕСА_2, що межує з його земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та усунути існуючі перешкоди шляхом знесення за рахунок відповідача влаштованої ним дротяної огорожі та повернення самовільно зайнятої зазначеної частини земельної ділянки.
_______________________________________________________________________________
Справа №22ц-4244 Головуючий в суді першої інстанції Кузьменко В.В.
Категорія 44 Суддя-доповідач Котік Т.С.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове – про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд не прийняв до уваги, що позивачка має в користуванні лише 600 кв.м земельної ділянки. Доказів на підтвердження того, що земельна ділянка збільшилася у встановленому законом порядку, позивачкою не надано.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Земельного Кодексу України при переході права власності на будівлю чи споруду разом з цими об’єктами переходить земельна ділянка для обслуговування у розмірах 0,1 га. Оскільки в 1996 році до позивачки перейшло право власності на будинок, до неї перейшла в користування і земельна ділянка площею 754 кв.м. Також, суд прийшов до висновку, що самовільне захоплення земельної ділянки відповідачем, підтверджується актом перевірки від 27.04.2009 року.
Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.1970 року ОСОБА_5 (матері чоловіка ОСОБА_1.) надано земельну ділянку площею 600 кв.м для будівництва житлового будинку за адресою вул. АДРЕСА_2 (а.с.5,6, 175).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.10.1996 року ОСОБА_1, після смерті чоловіка ОСОБА_6, успадкувала будинок по АДРЕСА_2 (а.с.18).
На час відкриття спадщини, земельна ділянка не входила до спадкової маси, оскільки перебувала не у власності спадкодавця, а лише в користуванні.
За змістом ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди.
З огляду на викладене, при переході права власності на будинок по АДРЕСА_2, до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою, яка була виділена в 1970 році ОСОБА_5, оскільки покійні спадкодавці ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не зверталися із заявами про збільшення розміру земельної ділянки, яка перебувала в їх користуванні (а.с. 5,6,174).
Згідно даних Бюро технічної інвентаризації, станом на 30.08.1996 року, за АДРЕСА_2 рахується земельна ділянка площею 754 кв.м (а.с.28).
Відповідно до контрольних обмірів земельної ділянки станом на 2009 рік, фактичне землекористування при АДРЕСА_2 складає 0,0697 га (а.с.164), а за даними до загального плану меж земельної ділянки по АДРЕСА_2, розмір земельної ділянки на якій розташований будинок ОСОБА_1, складає 0,0651 га (а.с.78).
Однак, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку передавалася в користування чи у власність земельна ділянка іншого розміру, не надано та не встановлено судом.
Рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 29.10.1997 року за №400, позивачці передано у власність без видачі Державного акту, земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0600 га (а.с.162).
Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Виходячи з положень вказаної статті, за захистом свого порушеного права може звернутися особа, яка має право власності, право користування (оренди) земельною ділянкою у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст. ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що земельна ділянка шириною 1,08 м і довжиною 43,7 м. площею 0,0046 га по АДРЕСА_2 перебуває в її користуванні, чи у власності, а тому її вимоги про усунення перешкод в користуванні цією земельною ділянкою є безпідставні та не підлягають задоволенню.
Висновки суду першої інстанції про те, що збільшення земельної ділянки позивачки в 1996 році відбулося за рахунок земельної ділянки розташованої по вул. Суворова,10 не відповідають матеріалам справи, оскільки такі дані відсутні як в міській раді, так і у відділі Держкомзему м. Новоград-Волинська (а.с. 162,164,174 ).
Окрім того, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які допитані судом першої інстанції, оскільки постанова про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за порушення норм земельного законодавства від 27 квітня 2009 року скасована на підставі рішення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Житомирській області. Справа повернута на новий розгляд, та дані про результати нового розгляду відсутні (а.с.61).
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового – про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 07 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді