УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Котік Т.С.
суддів Косигіної Л.М., Жигановської О.С.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2009 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка виступає в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаними позовними вимогами, які в листопаді 2008 року змінила. Просила розділити залишки майна, що є спільною сумісною власністю, залишивши їй квартиру АДРЕСА_1, а відповідачу: легковий автомобіль седан –В VOLKSWAGEN Passat державний номер НОМЕР_1; мікроавтобус –D VOLKSWAGEN державний номер НОМЕР_2. Зазначала, що вказане майно придбане ними в шлюбі та вона має право на Ѕ частину вказаного майна, однак у зв’язку з неналежною поведінкою відповідача після розірвання шлюбу, просила суд відступити від засад рівності часток подружжя, збільшивши її частку до 60 %.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2009 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове в межах її позовних вимог. Зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права та без повного і всебічного з’ясування всіх обставин по справі. Також вказує, що під час розгляду справи було порушено її право на ознайомлення з матеріалами справи та зняття копій, вона не була ознайомлена з останніми запереченнями представника відповідача, не долучено до матеріалів справи її клопотання, неналежним чином розглянуто клопотання про забезпечення доказів та позову, не допитано світка ОСОБА_6 та в рішенні суду не зазначені треті особи.
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц-385 Головуючий в суді 1-ї інстанції Куліченко М.В.
Категорія 45 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер відповідач ОСОБА_3. (а.с.185), а тому апеляційним судом до участі в справі притягнуто осіб, що прийняли спадщину після його смерті – ОСОБА_2, яка виступає в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного .
Відповідно до вимог частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
В контексті вимог зазначеної статті, для виникнення права спільної сумісної власності на певне майно необхідна наявність двох умов: майно має бути придбане в період перебування в зареєстрованому шлюбі (або в період проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу); воно повинно бути результатом їх праці, тобто, в даному випадку необхідно, щоб подружжя спільно проживали та вели спільне господарство.
Стаття 57 СК України визначає поняття майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. За змістом вказаної статті, таким майном є: майно набуте дружиною, чоловіком до шлюбу; набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали дружині, чоловікові особисто.
Судом встановлено, що за ініціативою позивачки, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було розірвано в судовому порядку 17 серпня 2005 року. Підставою розірвання шлюбу стало, зокрема те, що сторони на час звернення до суду, більше року не проживали разом (а.с. 10,95,96).
11 серпня 2003 року ОСОБА_9 було придбано квартиру АДРЕСА_1 (а.с.94).
Зі змісту договору позики від 10 серпня 2003 року вбачається, що ОСОБА_9, позичив у свого батька - ОСОБА_10, 12 тисяч гривень для купівлі квартири АДРЕСА_1 (а.с. 92). Вказані кошти повернені батьку 10.07.2007 року (а.с.93).
Таким чином, квартира АДРЕСА_1 придбана за особисті кошти ОСОБА_4.
Окрім того, як встановлено судом, та не заперечується позивачкою, у вказаній квартирі вона не проживала, оскільки там проживав її чоловік з новою сім’єю. Факт проживання нової сім’ї ОСОБА_4. у вказаній квартирі підтверджується відомостями, що викладені в довідці КВЖРЕП-2 м. Коростеня (а.с.46).
Позивачка при розгляді справи в апеляційній інстанції пояснила, що проживала в іншій квартирі, яку придбала для себе та своїх дітей за власні кошти.
З огляду на викладене, спірна квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, а тому не підлягає поділу.
3
Твердження позивачки про те, що квартира куплена за спільні кошти, та за кошти, які надавали її родичі, не доведені в судовому засіданні.
Не може бути визнано спільним сумісним майном і автомобіль седан –В VOLKSWAGEN Passat державний номер НОМЕР_1, оскільки вказаний автомобіль був придбаний ОСОБА_4. за кошти, отримані ним в кредит за кредитним договором від 28.03.2003 року.
07 серпня 2008 року заборгованість за кредитним договором в сумі 22 178, 69 дол. США була погашена ОСОБА_9, та саме з вказаного часу, за ним зареєстрований автомобіль (а.с. 49,50, 66).
Доказів на підтвердження того, що кредит був отриманий ОСОБА_4. для потреб сім’ї та в її інтересах не надано. Також, не надано доказів того, кредит погашався з прибутків сім’ї, та після розірвання шлюбу, позивачка виконувала зобов’язання за кредитним договором.
Також, не підлягає поділу і мікроавтобус –D VOLKSWAGEN державний номер НОМЕР_2, оскільки відомості щодо купівлі вказаного автомобіля відповідачем відсутні в матеріалах справи.
Згідно довідки ВДАІ та АТІ м.Коростеня при УМВС України в Житомирській області та даних облікової картки, вищезазначений автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_9 та 30 березня 2007 року знятий з реєстраційного обліку в комісійний магазин України по дорученню ОСОБА_11 (а.с.64,65).
Відповідно до вимог частини 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Позивачка не довела в судовому засіданні, що майно, яке вона просила поділити, придбано за спільні кошти, та є спільною сумісною власністю подружжя, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування рішення місцевого суду відсутні.
Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді