Справа 22ц-1185/2006 року                  Головуючий 1-ї інстанції: Димитров В.І.

Категорія 23                                 Суддя-доповідач апеляційного суду: КутоваТ.З.

РІШЕННЯ Іменем України

2006    року     липня    місяця    18 дня    колегія суддів   судової палати    в

цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого:                                             Козаченка В.І.,

суддів:                                 Базовкіної Т.М.,

Кутової Т.З.,

при секретарі:     Негрун О.С.,

за участю: позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення     Ленінського  районного  суду    м. Миколаєва  від    7    квітня  2006 року за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5  про усунення від спадщини та визнання права власності на

спадкове майно зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадщину ВСТАНОВИЛА: В січні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_5  про усунення спадкоємців від спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

В позові зазначено, що після смерті ОСОБА_6 7 червня 2004 року відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, спадкоємцем якої за заповітом є ОСОБА_7. З жовтня 2005 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті спадкоємцями є його дві доньки, відповідачки по справі.

Посилаючись на те, що ОСОБА_7 був інвалідом і потребував стороннього догляду, який позивачка йому надавала і його похоронила за власні кошти, а відповідачі ухилялися від догляду за спадкодавцем, просила усунути останніх від спадщини і визнати за нею право власності на спадкове майно як за спадкоємицею третьої черги.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадщину, посилаючись на те, що спірну квартиру їхня бабуся ОСОБА_6 заповідала своєму сину, а їхньому батьку   ОСОБА_7, який   помер і не встиг прийняти

спадкове майно. Оскільки вони є спадкоємцями першої черги, то просили визнати за ними право власності за законом на спадщину.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 квітня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов задоволено. Визнано право власності за відповідачкою ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 в м. Миколаєві.

В апеляційній скарзі позивачка просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що суд не вірно оцінив докази по справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши докази по справі, судова колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 в м. Миколаєві на підставі свідоцтва про право власності від 7 березня 1993 року належала ОСОБА_6 (а.с. 4).

7 червня 2004 року ОСОБА_6 померла ( а..с.5). Згідно заповіту ОСОБА_6 належну їй квартиру після смерті заповідала своєму сину ОСОБА_7, який на день смерті матері був зареєстрований в спірній квартирі і проживав разом з нею (а.с. 6, 9) . Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2005 року встановлено факт приналежності правовстановлюючого документу, а саме свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в м. Миколаєві спадкоємиці ОСОБА_6 (а.с. 10).

ОСОБА_7 помер 3 жовтня 2005 року (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтв про народження, та даних про реєстрацію шлюбу в паспорті відповідачки є доньками ОСОБА_7 (а.с. 29-31).

Рішенням Ленінського районного суду від 10 листопада 2005 року встановлено факт родинних відносин ОСОБА_1, як тітки ОСОБА_7 (а.с. 11).

Виходячи з наведеного, суд в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів, та з урахуванням положень ст. 1268 ЦК України, відповідно до яких ОСОБА_7 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6, дійшов вірного висновку про те, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1, яка є спадкоємицею третьої черги за законом, про усунення від спадщини спадкоємців першої черги, відповідачок по справі, після смерті їхнього батька ОСОБА_7, - немає, оскільки судом не встановлено факту ухилення відповідачів від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, як то передбачено ч.З ст. 1224 ЦК України.

Так, суду не надано доказів наявності раніше встановлених судом обставин, з якими пов'язано ухиляння відповідачок від утримання спадкодавця за його життя. Свідки, які допитані в даному судовому засіданні, також не підтвердили факт звернення спадкоємця ОСОБА_7 до своїх доньок, відповідачок по справі, з вимогами щодо його утримання і про відмову останніх в такому. Відсутні також докази звернень спадкодавця до суду з цього питання.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, хоча і був інвалідом другої групи    не працездатним,    але    відповідно до висновку МСЕК стороннього догляду не потребував (а.с. 8).   В зв'язку з інвалідністю отримував пенсію (протокол а.с. 36 об.).

Довідка лікаря міської поліклініки видана за декілька днів до смерті ОСОБА_7 від 23 вересня 2005 року про його хворобу з 2000 року, через яку він не пересувається, протирічить вищевказаним висновкам МСЄК.

З урахуванням наведеного, вірним також є висновок суду про відсутність підстав для визнання права на спадщину за ОСОБА_1.

Доводи апеляційної скарги про невірні висновки суду, протирічать наведеному.

Вирішуючи ж зустрічний позов, суд виходив з того, що оскільки відповідачки є спадкоємицями першої черги і одна із них, відповідачка ОСОБА_5, не заперечує проти визнання права власності за іншою спадкоємицею першої черги, відповідачкою ОСОБА_3, то право власності на спадкове майно може бути визнане тільки за ОСОБА_3

Між тим, таке міркування суду не грунтується на вимогах закону. Відповідно до     матеріалів спадкової справи № 955 / 2005 рік   до майна померлого 3 жовтня 2005 року ОСОБА_7   відповідачки як спадкоємиці першої черги звернулися до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори  на протязі шести місяців з заявами про прийняття спадщини після смерті батька.

Відповідно до ст. ст. 66, 67 Закону України "Про нотаріат" на майно, яке переходе по праву спадкування спадкоємцям, які прийняли спадщину, за їх письмовими заявами, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадкування.

Враховуючи, що всі умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину у відповідачок є, вимога останніх про визнання права власності на спадкове майно судовому розгляду не підлягають. А тому, рішення суду про задоволення зустрічного позову, та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в м. Миколаєві за ОСОБА_3 слід скасувати і провадження в справі за зустрічним позовом закрити на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України.

В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 311  ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу    ОСОБА_1 -     задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 квітня 2006 року в частині задоволення зустрічного позову та визнання права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 в м. Миколаєві скасувати, провадження по справі в цій частині закрити.

В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня його проголошення до Верховного Суду України.

Головуючий:   підпис

Судді:               підписи

суддя апеляційного суду

Миколаївської област                                 Т.З.Кутова