СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
08 червня 2006 року | Справа № 2-26/2288-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Заплави Л.М.,
Антонової І.В.,
за участю представників сторін:
Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим: Логінов Андрій Вікторович, довіреність № 3649/05-01-5 від 03.10.2005;
Приватного підприємства "Сфінкс": не з'явився;
арбітражний керуючий: Яблонський Володимир Володимирович;
розглянувши апеляційні скарги арбітражного керуючого Яблонського Володимира Володимировича та Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л. ) від 30.03.2006 у справі № 2-26/2288-2006
за заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим (вул. В. Хромих, 12, місто Алушта, 98500)
до боржника - Приватного підприємства "Сфінкс" (вул. Лісна, 4/8, к. 7, місто Алушта, 98500)
арбітражний керуючий - Яблонський Володимир Володимирович (вул. Лермонтова, 18-68, місто Сімферополь, 95000)
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.03.2006 провадження у справі № 2-26/2288-2006 за заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим до боржника - Приватного підприємства "Сфінкс" про банкрутство припинено.
Не погодившись з даною ухвалою Управлінням Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що господарський суд необґрунтовано прийняв до уваги постанову Алуштинського міського суду від 24.03.2006 у адміністративній справі № 2-А-95/06, тому що у зв'язку з оскарженням даної постанови в апеляційному порядку вона не набрала законної сили. Таким чином, на думку заявника, висновок суду про те, що підпис в акті перевірки № 10 від 20.12.2004 зроблений не Фоміним Олегом Івановичем, не відповідає дійсності. В апеляційній скарзі заявник просить ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.03.2006 у справі № 2-26/2288-2006 змінити, виключив із його мотивувальної частини висновки суду, що підпис в акті № 10 від 20.12.2004 перевірки Приватного підприємства "Сфінкс" на предмет фактичного місцезнаходження вчинений не Фоміним О.І., а іншою особою, перевірка місцезнаходження боржника здійснювалась не по фактичному місцезнаходженню, а із слів особи, яка не має відношення до боржника та не полягає з Приватним підприємством "Сфінкс" у трудових відносинах, а також посилання господарського суду Автономної Республіки Крим на постанову Алуштинського міського суду від 24.03.2006 у справі № 2-А-95/06, в іншій частині ухвалу залишити без змін.
Арбітражним керуючим Яблонським Володимиром Володимировичем також була подана апеляційна скарга, в якій він зазначає, що не відповідають дійсності висновки суду, про те, що положення статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не можуть бути застосовані до Приватного підприємства "Сфінкс", тому що жодна з ознак відсутнього боржника не може бути застосована до Приватного підприємства "Сфінкс". Крім того, заявник вважає, що при припиненні провадження у справі про банкрутство стаття 80 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається суд, як на підставу припинення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Сфінкс", не застосовується, так як при розгляді, справ про банкрутство суди повинні керуватись спеціальним законом - Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". На думку арбітражного керуючого, у суду не було жодних законних підстав для припинення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Сфінкс", тому що ні звіту ліквідатора, ні мирової угоди в суд не надавались і судом не затверджувались, а виконання боржником усіх зобов'язань може бути підставою для припинення провадження у справі про банкрутство тільки до визнання боржника банкрутом, а не після цього. Помилковий також висновок суду, що земельна ділянка, що знаходиться в оренді у боржника, не відноситься до майнових активів боржника. Так, заявник вказує, що відповідно до договору оренди підприємство володіє і користується земельною ділянкою, а також може передавати її в суборенду, відповідно володіє певними майновими правами на дану земельну ділянку, які й підлягають включенню до складу ліквідаційної маси. В апеляційній скарзі заявник просить ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.03.2006 у справі № 2-26/2288-2006 скасувати, справу про банкрутство Приватного підприємства "Сфінкс" направити в господарський суд Автономної Республіки Крим для подальшого розгляду в іншому складі суду.
Управлінням Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим було подано відзив на апеляційну скаргу арбітражного керуючого Яблонського Володимира Володимировича. У відзиві ініціюючий кредитор зазначає, що з 20.04.2006 та по наступний час Приватне підприємство "Сфінкс" заборгованості по сплаті страхових внесків до пенсійного фонду не має, будь-яки майнові претензії зі сторони Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта до Приватного підприємства "Сфінкс" у цій час відсутні. У відзиві ініціюючий кредитор підтримав свої вимоги за своєю апеляційною скаргою.
Боржник скористувався своїм процесуальним правом та надіслав на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду відзив на апеляційні скарги, в якому просить апеляційні скарги залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 здійснена заміна суддю Лисенко В.А. на суддю Антонову І.В.
У судовому засіданні 07.06.2006 було оголошено перерву до 08.06.2006.
У судові засідання Приватне підприємство "Сфінкс" не з'явилось, про місце і час розгляду апеляційної скарги було повідомлено належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили. Таким чином боржник не скористався своїм процесуальним правом у справі на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції. Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність боржника за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статтям 9, 10 Конституції України, статті 18 Закону України "Про мови в Українській РСР" від 28.10.1989 № 8312-XI та за клопотанням представників сторін провадження у справі здійснювалося російською мовою.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України Севастопольський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із заявою про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства "Сфінкс" відповідно до положень статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 № 2343-XII. Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2005 Приватне підприємство "Сфінкс" було визнано банкрутом, до боржника застосована судова процедура банкрутства ліквідація строком на 6 місяців. Господарський суд Автономної Республіки Крим ухвалою призначив ліквідатором боржника Яблонського Володимира Володимировича.
До господарського суду Автономної Республіки Крим надійшло клопотання щодо припинення процедури ліквідації, передбаченої статтею 52 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII та перехід на загальну процедуру банкрутства відповідно до вищенаведеного закону. Дане клопотання обґрунтовано тим, що в ході ліквідаційної процедури були виявлені майнові активи (майнові права банкрута), а саме: земельна ділянка площею 0,5 га, що розташована у селі Утес, Маломаякської селищної Ради, що підтверджується договором оренди та актом прийому-передачі вказаної земельної ділянки від 18.01.2005.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не задовольнив це клопотання.
Так, відповідно до норм статті 26 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
На підставі зазначеної норми до ліквідаційної маси включаються майнові активи, які належать банкруту на праві власності або повного господарського відання. Враховуючи, що земельна ділянка, передана боржнику в оренду за договором оренди землі від 05.12.2005, не є власністю Приватного підприємства "Сфінкс", вона не може бути включена до складу ліквідаційної маси. При цьому судова колегія приймає до уваги, що активи включаються до складу ліквідаційної маси з метою продажу, а орендована земельна ділянка не може бути продана при ліквідації боржника.
Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що провадження по справі підлягає припиненню на підставі норм пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Ініціюючий кредитор звернувся до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про визнання банкрутом Приватного підприємства "Сфінкс" відповідно норм статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 № 2343-XII.
Згідно норм частини 1 статті 52 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
У якості доказу відсутності Приватного підприємства "Сфінкс" за його місцезнаходженням ініціюючим кредитором було надано акт перевірки місцезнаходження боржника за юридичною адресою № 10 від 20.12.2004. В акті зазначено, що його підписали працівник Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим та Фомін Олег Іванович.
Проте, при візуальному порівнянні підпису Фоміна Олега Івановича на акті № 10 від 20.12.2004 з його раніше зробленим підписом на інших документах (співставленні даних розрахункових відомостей форми 4-ПФ з фактичними, аркуш справи 13, 16, 17), судовою колегією встановлено, що підпис на акті № 10 від 20.12.2004 не відповідає підпису на інших документах.
На підставі вищезазначеного, керуючись статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія не приймає наданий Управлінням Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим акт № 10 від 20.12.2004 як доказ у справі.
Судова колегія вважає обов'язковим дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд апеляційної інстанції вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Згідно нормам статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до норм статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Нормами статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, ініціюючий кредитор в порушення статті 129 Конституції України, статей 4-3, 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду належних доказів відсутності Приватного підприємства "Сфінкс" за його місцезнаходженням.
При цьому суд апеляційної інстанції не може прийняти акт перевірки Приватного підприємства "Сфінкс" на предмет його фактичного місцезнаходження від 20.06.2005 з наступних підстав.
Згідно нормам статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Враховуючи, що заявником не було обґрунтовано неможливість подання акту від 20.06.2006 суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, даний акт не приймається у якості додаткового доказу у справі.
З матеріалів справи, а саме з довідки Державної податкової інспекції у місті Алушта від 08.12.2005 № 5039/10/19, від 05.12.2005 № 4960 та з довідки Алуштинської виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 05.12.2005 № 03-26-1780 судом апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Сфінкс»знаходиться на загальної системі оподаткування та податкова звітність надається підприємством регулярно у встановлені законом строки, заборгованості зі сплати страхових внесків не має. Також судовою колегією приймається відзив Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим на апеляційну скаргу арбітражного керуючого Яблонського Володимира Володимировича, в якому ініціюючий кредитор зазначає, що з 20.04.2006 та по наступний час Приватне підприємство "Сфінкс" заборгованості по сплаті страхових внесків до пенсійного фонду не має, будь-яки майнові претензії зі сторони Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта до Приватного підприємства "Сфінкс" у цій час відсутні.
Згідно нормам статті 1 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Нормами частини 3 статті 6 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII с права про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
На підставі вищезазначеного суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд Автономної Республіки Крим дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність наявності усіх ознак неплатоспроможності боржника, та, відповідно, й підстав для подальшої судової процедури банкрутства як у порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника бо визнання його банкрутом», так й у порядку статей 7, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв'язку з чим провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню.
При цьому суд апеляційної інстанції застосовує норми статті 80 Господарського процесуального кодексу України на підставі статті 5 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII, відповідно до норм якої провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При таких обставинах, вимоги арбітражного керуючого Яблонського Володимира Володимировича та Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим, викладені в апеляційних скаргах, задоволенню не підлягають, підстави для скасування ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.03.2006 у справі № 2-26/2288-2006 відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, 105, 106, пунктом 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Яблонського Володимира Володимировича залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Алушта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
3. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.03.2006 у справі № 2-26/2288-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді Л.М. Заплава
І.В. Антонова