Судове рішення #11009703

Справа № 22-1168/2010 рік                                                                         Головуючий суддя 1 інстанції: Рогозін С.В.

 Категорія : 19                           Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.

   

                                                                                       

              У Х В А Л А

            І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

   16 вересня 2010 року                                                            м. Рівне

       Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

        Головуючого судді  : Гордійчук С.О.

        суддів : Ковалевича С.П., Хилевича С.В.

        при секретарі : Прохорович М.В.

       

    розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства ’’УкрСиббанк’’ на рішення Рівненського міського суду від 31 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства ’’УкрСиббанк’’, приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

    Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

                     

                                                          в с т а н о в и л а  :

    Рішенням Рівненського міського суду від 31 травня 2010 року позов ОСОБА_2 до ПАТ ’’УкрСиббанк’’, приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено повністю.

   Визнано таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий напис реєстраційним номер 4205 вчинений 19 жовтня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу ОСОБА_3

          В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки  суд не врахував, що згідно умов кредитного договору ОСОБА_2 як Іпотекодавець повинна була систематично погашати кредит і відсотки по ньому. За період користування кредитом нею неодноразово порушувалась процедура і строки погашення як основного боргу так і процентів по кредиту.

          Тому, на підставі розділу 11, кредитного договору 22 травня 2009 року строк повернення кредиту був визнаний відповідачем таким що настав, про що позивача було повідомлено листом вих. № 32-3/410-9/2-873 від 22.05.2009 р. Зокрема зазначалось про те, що вразі не погашення заборгованості Позичальником, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит  - обов'язковим до повернення на 32 день з моменту отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку, даний лист вручено Позичальнику під розписку 29.05.2009 року, тому термін повернення усієї суми кредитних коштів та нарахованих відсотків, пені та неустойки за невиконання зобов'язань, настав 01.07.2009 року.

           Крім того, зазначалось, що Банком в разі непогашення Позичальником заборгованості буде ініційовано примусове стягнення заборгованості в судовому порядку, або у інший спосіб, відповідно до законодавства України.

          Відповідно до п. 4.2. Іпотечного договору від 28.03.2007 року звернення стягнення здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса.

         Виконавчий напис було вчинено 19.10.2009 року, тому у Позичальника з 01.07.2009 року було достатньо часу для погашення заборгованості чи врегулювання спору.

         Про заборгованість по кредиту Позичальнику стало відомо ще 29.05.2009 року до дати вчинення виконавчого напису, Позичальником в Банк не подавалось жодних заперечень, листів чи заяв які б підтверджували, що Позичальник не погоджується із даною заборгованістю та тим що термін кредиту визнано таким що настав до повернення всієї сумі.

         Також, нотаріусу було надано необхідний пакет документів, які б підтверджували заборгованість по кредиту.

         Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким в позові відмовити повністю.

         В запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення законне і обґрунтоване, і просить залишити його без зміни.

         Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.  

         Згідно з ст.12 Закону України ’’Про іпотеку’’ у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодерждатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.          

        Відповідно до положень ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

       Згідно з ч.2 ст. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮ України 03.03.2004р. № 20/5 заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

       Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі, оскільки нотаріус при вчиненні напису не переконався належним у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін.

       Крім того до закінчення строку основного зобов’язання та іпотечного договору були відсутні підстави для вчинення виконавчого напису нотаріуса.

       На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.

       Кредитний договір між ОСОБА_2 та АКІБ ’’УкрСиббанк’’ укладено на період з 27 квітня 2006 року по 27 квітня 2016 року.

       Відповідачем АКІБ ’’УкрСиббанк’’ 29 травня 2009 року було вручено позивачу повідомлення про порушення основного зобов'язання у якому вимагалось негайного виконання порушеного зобов’язання та сплати заборгованості  за кредитом у сумі 241, 21 доларів США протягом 31 календарного дня від дати отримання цього повідомлення.

       Виконавчий напис вчинений  на суму 109007, 81 грн., що включає суму простроченого основного боргу у розмірі 12438,14 доларів США, суму прострочених відсотків - 777,56 доларів США, суму пені  - 578, 67 грн., суму неустойки  - 500 грн. та плату за вчинення виконавчого напису у розмірі 2600 грн.

       За таких обставин, виконавчий напис не міг бути вчинений, оскільки відповідачем не було представлено нотаріусу документів, що підтверджували безспірність заборгованості ОСОБА_2 перед Банком (у досудовій вимозі АКІБ ’’УкрСиббанк’’ відсотки за користування кредитом зазначені в сумі 241, 21 доларів США, а у виконавчому написі – 777,75 доларів США, суми пені не вказано). При зверненні відповідача до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису ніяким чином не оговорена невідповідність розмірів відсотків за користування кредитом, зазначених у заяві №32-3/410-9/2-873 від 22.05.2009 року розмірам, вказаним у поданій заяві.  

       Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції позивач заперечувала суму нарахованих штрафних санкцій застосованих до неї та нараховані відсотки.

       Тому, дані обставини заперечують безспірність заборгованості, а строк основного зобов'язання на час вчинення виконавчих написів не закінчився і кредитний договір між сторонами не був розірваний.  

        Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

        Враховуючи, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

        Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, ЦПК України, колегія суддів, -

                                                 

                                                                      ухвалила :

             Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства ’’УкрСиббанк’’ відхилити.

             Рішення Рівненського міського суду від 31 травня 2010 року залишити без змін.

             Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

             Головуючий :

     

             Судді :

   

 

         

         

   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація