Справа №22-а-1303/10 Голов. в 1 інст.- Тростянчук Г.Г.
Доповідач-Василевич В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2010 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого Василевича В.С.
суддів Шимківа С.С., Демянчук С.В.
при секретарі Чалій Н.О.
з участю представника позивача ОСОБА_3
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі на постанову Дубенського міськрайонного суду від 22 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Дубенському районі про нарахування та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги,-
в с т а н о в и л а :
Постановою Дубенського міськрайонного суду від 22 лютого 2010 року позов у даній справі задоволено.
Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 січня по 30 жовтня 2009 року та стягнуто за цей період 996 грн.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Рівненській області доводить про незаконність рішення через неправильне застосування норм матеріального права.
Позовні вимоги позивача не підлягали задоволенню, оскільки відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни запроваджуються поетапно, у порядку, визначеному КМУ України. Зазначений порядок у 2006 році не був затверджений і відповідного фінансування теж не було. У 2007 році видатки з бюджету для виплат підвищень до пенсії визначено лише дітям війни, які є інвалідами.
Закон України «Про Державний бюджет на 2008 рік» в частині виплат дітям війни рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційним. Нарахування підвищень до пенсії проводилось відповідно до розміру бюджетних асигнувань згідно з положеннями п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України та постанови КМ України від 28травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Виплата усіх коштів Пенсійним фондом та його структурними місцевими підрозділами здійснюється виключно за призначенням і в розмірах, визначених законом.
Відповідач також посилається на відсутність механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватись пенсії дітям війни і вважає, що ним не допущено порушень діючого законодавства.
По наведених підставах просить постанову скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу заперечив.
Представник відповідача у судове засідання не з»явився, відповідач направив повідомлення про розгляд справи за відсутності представника управління.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Як видно з матеріалів справи та як це правильно встановлено судом першої інстанції, позивач відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитина війни», а відтак на підставі ст.6 цього ж Закону має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте належних їй коштів вона за період з 1 січня по 31 жовтня 2009 року не отримала.
Судом перевірялись заперечення відповідача проти позову і вони обґрунтовано відхилені з приведенням у постанові відповідних мотивів, з якими колегія суддів погоджується.
Реалізація особою права, що пов»язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виконання спірних правовідносин нормативно-правових актів не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, про що йдеться в рішенні Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України.
У той же час колегія суддів вважає помилковим визначення судом конкретного розміру заборгованого підвищення до пенсії, що підлягає виплаті позивачу.
За змістом ст.21, ст.105, ст.162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов»язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Встановивши, що відповідач у даній справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, місцевий суд повинен був визнати дії (бездіяльність) протиправними і зобов»язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Керуючись п.3 ч.1ст.307, ст.309, ст.ст.313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Дубенсько-
му районі задовольнити частково.
Постанову Дубенського міськрайонного суду від 22 лютого 2010 року змінити, виключивши з резолютивної частини рішення вказівку про стягнення з управління Пенсійного фонду України у Дубенському районі на користь ОСОБА_3 996 грн.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Дубенському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2009 року по 30 жовтня 2009 року з урахуванням виплаченої надбавки до пенсії як дитині війни.
В решті оскаржувану постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий Василевич В.С.
Судді Шимків С.С.
Демянчук С.В.