Справа № 22-1130/10                                                                                                            Голов. в 1 інст.-Цвіркун О.С.

Категорія-21                                                                                                                              Доповідач-Василевич В.С.

                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

     21 вересня  2010 року                                                                 м.Рівне

   Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

                                  Головуючого Василевича В.С.

                                  Суддів: Демянчук С.В., Шимківа С.С.

                                  при секретарі Приходько Л.В.

                                  з участю  позивача ОСОБА_3, представника

                                  відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5

  розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 17 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про визнання договору дарування нікчемним та витребування майна із чужого незаконного володіння,-

                                           в с т а н о в и л а :

    В травні 2009 року ОСОБА_3, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про розірвання договору дарування частини квартири.

    Вказував, що 10 липня 2008 року він подарував відповідачеві ОСОБА_4 Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 з умовою прийняття відповідачем зобов»язання про залишення за ним, тобто дарувальником права пожиттєвого проживання.

    Проте своє зобов»язання обдарований порушив, відчужив квартиру відповідачці ОСОБА_6

    По наведених підставах просив розірвати договір.

    В подальшому позивач свої вимоги змінив, поставив питання про встановлення нікчемності правочину з витребуванням майна із незаконного  володіння.

     Рішенням Рівненського міського суду від 17 травня 2010 року позов у даній справі задоволено.

    Визнано укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір дарування Ѕ квартири АДРЕСА_2 нікчемним та витребувано дану квартиру з володіння ОСОБА_6, яку вона отримала по договору дарування від 12 лютого 2009 року.

      В апеляційній скарзі ОСОБА_4 доводить про незаконність та необґрунтованість рішення через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

      Суд неправильно витлумачив як норму матеріального закону, так і п.12 договору дарування, за яким обдарований свідчить, що права дарувальника стосовно реєстрації і проживання у квартирі, частина якої дарується, внаслідок укладення цього договору не будуть порушені, тобто дарувальник матиме пожиттєве право проживати в ній та вільно користуватися. Зі змісту цього пункту не вбачається зобов»язання  обдарованого вчинення дій стосовно дарувальника. Вважає недоведеним порушення  прав позивача на реєстрацію та проживання у квартирі.  

      По наведених підставах просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

      Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб. що з»явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

      Постановляючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що оскільки договір дарування містить умову про збереження за позивачем права постійного проживання та користування квартирою, то такий договір в силу ч.2 ст.717 ЦК України не являється договором дарування, він суперечить закону і є нікчемним.

    Проте з таким висновком не можна погодитись, оскільки суд неправильно стлумачив, а відтак і застосував норму матеріального права.

    Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Законом не встановлена  нікчемність договору дарування з підстав наявності в ньому певних умов.

    В даному випадку обдарований лише прийняв на себе зобов»язання про збереження  за позивачем права на проживання та користування квартирою. Про встановлення обов»язку обдарованого щодо вчинення  на користь дарувальника якихось конкретних дій, надання зустрічних матеріальних чи нематеріальних компенсацій  в оспорюваному  договорі не йдеться.                                                                                                                                                                                                

    За таких обставин відсутні підстави для визнання правочину нікчемним та застосування наслідків його нікчемності.

     Враховуючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права  воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові.

     Керуючись  п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313-314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

                                               в и р і ш и л а :

     Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

     Рішення Рівненського міського суду від 17 травня 2010 року скасувати.

     В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4-

ча і ОСОБА_6 про визнання  договору дарування нікчемним і витребування майна із  незаконного володіння відмовити.

      Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання   ним чинності.

                                  Головуючий                               Василевич В.С.

                                  Судді:                                          Шимків С.С.

                                                                                        Демянчук С.В.