Справа №2-4356/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2010 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Компанієць І.Д., при секретарі Сильчевій Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Авдіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ясинуватському районі Донецької області про визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни, суд,-
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності відповідача щодо відмови у виплаті та нарахунку державної соціальної допомоги дітям війни за відповідні періоди 2007, 2010 років неправомірною та зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу "дітям війни" з за відповідний період 2007, та починаючи з 01.01.2010 року щомісячно. В обгрунтування позову зазначив, що має статус "дитини війни" і, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( далі по тексту Закон України - Закон), йому надається державна соціальна підтримка у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Не зважаючи на рішення Конституційного Суду України за 2007-2008 роки, якими визнано неконституційними обмеження соціальних гарантій держави дітям війни, відповідач відмовляється зробити перерахунок допомоги за відповідний період 2007 року, та починаючи з 01.01.2010 року у відповідності до ст.6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги позовної заяви не визнав. В письмових запереченнях зазначив, що в 2007 році позивач отримував щомісячну державну допомогу як дитина війни відповідно до п.12 ст.71, ст.111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Після визнання п.12 ст.71 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік” неконституційною, ПФУ в Ясинуватському районі не були надані додаткові кошти для нарахування та виплати дітям війни 30% підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Після чого відповідач проводив позивачу виплати відповідно до постанови КМУ №530. Тому відсутні законні підстави для проведення нарахування та виплати щомісячної державної допомоги позивачу як дитині війни за 2007 рік та з 01.01.2010 року. Також не має підстав вважати, що саме відповідач повинен сплачувати підвищення до пенсії із бюджету Пенсійного фонду.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоводенню з наступних підстав.
Позивач відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується записом у його пенсійному посвідченні.
За Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою Правління ПФУ від 25.02.08 за №5-5, районне управління є юридичною особою, до компетенції якого віднесено призначення ( перерахунок) пенсій.
Згідно ст.6 вказаного Закону ( в редакції, що діяла в 2007 році) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункт 12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, який втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до п.5 Рішення визначено про те, що Рішення Конституційцного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Виходячи з наведеного, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивач, як дитина війни, мав право на отримання підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Тому дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті щомісячної державної допомоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними й відповідач повинен здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як “дитині війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Згідно п.41 пп.2 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” редакція статті 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”, що існувала до 01.01.2008 року втратила свою чинність.
Відповідно до нової редакціїї статті 6 Закону дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто в розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатної категорії громадян.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп визнано такими, що невідповідають Конституції (є некоституційними) положення, зокрема, пункту 41 підпункту 2 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до п.6 наведеного Рішення визначено про те, що Рішення Конституційцного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.
В зв'язку з вказаним Рішенням втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, внаслідок чого відновлена попередня редакція закону, згідно якої діти війни мають право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою КМ України №530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, встановлено, що дітям війни до пенсії підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22.05.2008 – 48,10 грн., з 01.07.2008р. - 48,20 грн., з 01.10.2008р. - 49,80 грн. Вказані суми відповідачем виплачені позивачу у повному обсязі.
Відповідно до ст.52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” в 2010 році прожитковий мінімум для осіб що втратили працездатність становить з 1 січня - 695грн.; з 1 квітня - 706грн.; з 1 липня -709грн.; з 1 жовтня – 723грн., з 01 грудня — 734 грн. Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМ України.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, що діяла до 01.01.2008 року з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., а не Постанова КМ України від 28.05.2008 року №530.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Тому суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті щомісячної державної допомоги з 01 січня 2010 року по 20 серпня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними й відповідач повинен здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни” за період з 01 січня 2010 року по 20 серпня 2010 року відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.
В своїй заяві позивач просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплаті щомісячного підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за відповідний період 2007р., починаючи з 0.01.2010 року. Суд не може погодитися з вимогами щодо визнання бездіяльності неправомірною з таких підстав.
Так, судом було встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачці щомісячну державну допомогу як “дитині війни” у зменшеному розмірі, тобто здійснював певні дії, а не бездіяльність. Тому суд задовольняє позов частково, та, враховуючи наведене, визнає саме дії відповідача неправомірними щодо відмови здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни” за відповідний період 2007р., починаючи з 01.01.2010 року відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум .
Позивач просив зобов'язати відповідача здійснити певні дії щодо отримання ним допомоги “дитині війни” відповідно до Закону з 01.01.2010 року без визначення остаточного терміну, тоді як остаточний термін становить день винесення судового рішення по справі – тобто 20 серпня 2010 року, оскільки суд не може визначати відповідачу зобов'язання на майбутнє, без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення (збільшення) шляхом внесення змін до закону. Тому в цій частині позову слід відмовити.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки вони не засновані на законі.
У відповідності із ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.
На підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп, ст.8 Конституції України, керуючись ст.ст.11,59-61, 208-209,212-215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ясинуватському районі Донецької області про визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни- задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у Ясинуватському районі Донецької області щодо відмови у нарахунку і виплаті щомісячної державної допомоги дітям війни ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 01 січня 2010 року по 20 серпня 2010 року.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Ясинуватському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 01 січня 2010 року по 20 серпня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ясинуватському районі Донецької області про визнання бездіяльності щодо відмови у виплаті та нарахунку щомісячної державної допомоги неправомірною, зобов'язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни- відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд.
Апеляційна скарга може бути подана в строк десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: