КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 11/595 (2-а-6927/08) Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров В.С.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"08" вересня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.
при секретарі Ломановій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднанна сільськогосподарська компанія»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, визнання недійсним податкових повідомлень рішень, зобов’язання невідшкодовані суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість збільшити у картці особового рахунку, стягнення бюджетного відшкодування з податку на вартість-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднана сільськогосподарська компанія»(далі ТОВ «Об’єднана сільськогосподарська компанія», позивач) остаточно вточнивши позовні вимоги звернулося до суду з позовом про визнання права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2007 року та січень, лютий, березень, квітень 2008 року; визнання недійсним податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі ДПІ, відповідач) №0002092308/0 від 20.02.08 року; №0002092308/1 від 07.05.08 року; №0004982303/0 від 17.06.08 року та №0006982303/0 від 22.08.08 року та рішення від 25.04.08 року №14747/7/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги; зобов'язання ДПІ невідшкодовані суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень і листопад 2007 року та січень, лютий, березень і квітень 2008 року відповідно збільшити у картці особового рахунку позивача; стягнення з державного бюджету через відповідача Державне казначейство України у Печерському районі на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року у сумі 162 351 грн.; листопад 2007 року у сумі 173734 грн.; січень 2008 року на 189997 грн.; лютий 2008 року на 111722 грн.; березень 2008 року на 193278 грн. та квітень 2008 року на 108729 грн. на загальну суму 939811 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду від 20 лютого 2009 року позовні вимоги задоволені частково.
- визнано нечинними податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва: №0002092308/0 від 20.02.2008 року; №0002092308/1 від 07.05.2008 року; №0004982303/0 від 17.06.2008 року; №0006982303/0 від 22.08.2008 року;
- зобов'язано ДПІ невідшкодовані суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень і листопад 2007 року та січень, лютий, березень і квітень 2008 року відобразити у картці особового рахунку платника податків - товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана сільськогосподарська компанія";
- стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість: за жовтень 2007 року у сумі 162 351 грн., за листопад 2007 року у сумі 173 734 грн., за січень 2008 року на 189997 грн., за лютий 2008 року на 111 722 грн., за березень 2008 року на 193 278 грн., за квітень 2008 року на 108729 грн., на загальну суму 939811 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням представник ДПІ подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
В судовому засіданні представник ДПІ підтримав свою апеляційну скаргу, просив рішення суду скасувати, як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, винести нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Представники ТОВ «Об’єднана сільськогосподарська компанія»заперечували проти апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що винесено без порушень норм матеріального та процесуального права.
Представник прокуратури Печерського району м. Києва підтримав доводи апеляційної скарги і просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.
Інші учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з’явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва №37688124 від 26.05.05 року Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.
ДПІ у Печерському районі м. Києва здійснено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за жовтень-листопад 2007 року. За результатами перевірки складено акт від 11.02.2008 року №75/23-8/30859482, висновком якого встановлено, зокрема, відсутність права у Позивача на отримання відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2007 року у сумі 162351 грн., по декларації з ПДВ за листопад 2007 року у сумі 173734 грн., зазначені суми підлягають зменшенню та зараховується до складу податкового кредиту наступних податкових періодів (включається до р.26 відповідних податкових декларацій) та переносяться до рядка 23.2 податкових декларацій наступних звітних періодів.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0002092308/0 від 20.02.08 року яким: «встановлено порушення постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.07 р. №596 з Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. №805 «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі»та зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2007 року у сумі 336085 грн.
Позивач не погодившись з вищезазначеним рішенням, в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 25.04.2008 р. №14747/7/10/25-011 скарга Позивача залишення без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін та виписане податкове повідомлення-рішення №0002092308/1 від 07.05.2008 року.
Позивачем 16.05.2008 року вищезгадані рішення оскаржені до ДПА України. Листом № 2265/10/23-210 від 30 травня 2008 року скарга позивача була залишена без задоволення.
Крім вище вказаної перевірки, відповідачем було проведено ще дві виїзні позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень та лютий 2008 року-акт перевірки №295/25-03/30859482 від 03.06.2008 року та за березень та квітень 2008 року-акт перевірки №424/23-03/30859482 від 14.08.2008 року.
Як зазначив позивач та встановлено в судовому засіданні, в обох вказаних актах зроблені однакові висновки, аналогічні висновку, викладеному в акті №75/23-8/30859482 від 11.02.2008 року, а саме: у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість січень - лютий 2008 року і за березень - квітень 2008 року. Такі висновки Відповідач аргументує тими ж підставами, що і в акті від 11.02.2008 року.
На підставі вищевказаних актів ДПІ було прийняті податкові повідомлення-рішення: №0004982303/0 від 17.06.2008 року, яким суму ПДВ заявлену для відшкодування зменшено в повному обсязі за січень 2008 року на 189 997 грн. та за лютий 2008 року на 111 722 грн. (всього на 301 719 грн.) та №0006982303/0 від 22.08.2008 року, яким суму ПДВ заявлену для відшкодування зменшено в повному обсязі за березень 2008 року на 193278 грн. та за квітень 2008 року на 108729 грн. (всього на 302 007,00 грн.).
Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2007 року та січень, лютий, березень, квітень 2008 року; визнання недійсним податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0002092308/0 від 20.02.08 року; №0004982303/0 від 17.06.08 року та №0006982303/0 від 22.08.08 року; зобов'язання ДПІ невідшкодовані суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень і листопад 2007 року та січень, лютий, березень і квітень 2008 року відповідно збільшити у картці особового рахунку позивача; стягнення з державного бюджету через відповідача Державне казначейство України у Печерському районі на користь позивача бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року у сумі 162 351 грн.; листопад 2007 року у сумі 173734 грн.; січень 2008 року на 189997 грн.; лютий 2008 року на 111722 грн.; березень 2008 року на 193278 грн. та квітень 2008 року на 108729 грн. на загальну суму 939811 грн. суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Пунктом 11.21 статті 11 “Прикінцеві положення” Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 168/97-ВР) передбачено, зокрема, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається в розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11.29 тієї самої статті зупинено до 01 січня 2006 року дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 “Загальні положення” Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.
Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі –Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м’яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від’ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів.
Із наведеного випливає, що при визначенні об’єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, і податкове зобов’язання, і податковий кредит декларує за спеціальною податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов’язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.
Таким чином ТОВ «Об’єднана сільськогосподарська компанія» не може вимагати бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість за операціями, що підлягали відображенню у спеціальній податковій декларації з податку на додану вартість.
Через що колегія суддів зазначає, правомірність встановленого перевіркою ДПІ відсутності права у ТОВ «Об’єднана сільськогосподарська компанія»на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2007 року у сумі 162 351 грн.; листопад 2007 року у сумі 173734 грн.; січень 2008 року на 189997 грн.; лютий 2008 року на 111722 грн.; березень 2008 року на 193278 грн. та квітень 2008 року на 108729 грн. на загальну суму 939811 грн. зазначені суми підлягають зменшенню та зарахуванню до складу податкового кредити наступних податкових періодів.
Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0002092308/0 від 20.02.08 року; №0004982303/0 від 17.06.08 року та №0006982303/0 від 22.08.08 року законні та правомірні.
Стосовно податкового повідомлення-рішення №0002092308/1 від 07.05.08 року колегія суддів зазначає наступне:
Згідно пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 року № 29, зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.12.1996 року за №723/1748, у разі скасування раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування податкового зобов’язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу вважаються відкликаними податкові повідомлення або податкові вимоги з дня прийняття рішення про нарахування суми податкового зобов'язання або податкового боргу.
У разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).
Абзацем другим пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (далі Порядок), затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758, після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося.
Розділом 6 вищезазначеного Порядку передбачені вичерпні випадки відкликання податкових повідомлень. Даним розділом не передбачено відкликання податкових повідомлень, а отже і надіслання нових податкових повідомлень, у разі залишення без змін раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження.
Таким чином, попереднє податкове повідомлення вважається відкликаним, а платнику податків надсилається нове податкове повідомлення лише у разі зміни раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження в сторону їх зменшення.
Оскільки ДПІ у Печерському районі м.Києва залишила скаргу позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0002092308/0 від 20.02.08 року; №0004982303/0 від 17.06.08 року та №0006982303/0 від 22.08.08 року - без змін, то колегія суддів зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішеня №0002092308/1 від 07.05.08 року.
Крім того, при винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 25.04.08 року №14747/7/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги не підлягає оскарженню, оскільки не несе правових наслідків для сторони відносно якої він постановлений.
Правовий акт –це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.
Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.
Ненормативні (індивідуальні) акти –породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.
Чинне законодавство не дає прямого визначення поняттю правовий акт індивідуальної дії.
Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України випливає, що правовий акт індивідуальної діє є різновидом рішення суб'єкта владних повноважень.
Суб'єкт владних повноважень за визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб’єктів.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.04.08 року №14747/7/10/25-011 не є рішенням суб’єкта владних повноважень, оскільки в ньому не реалізується компетенція його видавця.
За таких обставин, рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.04.08 року №14747/7/10/25-011 є лише носієм доказової інформації, який може свідчити про виявлені порушення.
Зазначені властивості рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.04.08 року №14747/7/10/25-011 як службового документа, що є носієм доказової інформації і яким оформлюються розгляд первинної скарги позивача, принципово відрізняють його від такого поняття як правовий акт індивідуальної дії.
З огляду на вищевикладене, рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.04.08 року №14747/7/10/25-011 само по собі не породжує певних правових наслідків для підприємства, а тому воно не може бути предметом розгляду у судовому порядку та не підлягає оскарженню.
Виходячи з наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з закриттям провадження в частині визнання недійсним та скасування рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.04.08 року №14747/7/10/25-011.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 157, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2009 року скасувати.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднана сільськогосподарська компанія»задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002092308/1 від 07 травня 2008 року видане Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва.
В частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Об’єднана сільськогосподарська компанія»про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекцією у Печерському районі м. Києва від 25 квітня 2008 року № 14747/7/10/25-011 про результати розгляду первинної скарги закрити провадження у справі.
В іншій частині у задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 13 вересня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун